«Порцеляновий король» Владислав Щербина не може жити без скульптури

Порцелянова Русалонька

Днями у Російському центрі науки і культури, що у Києві, відкрилася виставка скульптури іменитого українського майстра Владислава Щербини. Тут можна побачити роботи з трипільською «ноткою», статуетки, зроблені за мотивами наших пісень, цілу серію міфічних скульптур.

Владиславу Івановичу нині вісімдесят п’ять років. Він народився у Вознесенську Миколаївської області, а скульптором став випадково. 1945-го року, по закінченні війни, юнакові ніде було жити. Серед двох факультетів Одеського художнього училища (живописний та скульптурний) він обрав другий – там студентам давали кімнати у гуртожитку. «Я став скульптором всупереч усьому», – переконаний майстер.

За склом

«Вони – «народні», а я – справжній»

Тоді, у післявоєнні роки, вчитися було фактично ні в кого, нарікає пан Щербина. «Вчили робити складочки, а не бути художником, – ділиться він. – Художник – це не професія. У дипломі пишуть «скульптор» чи «живописець», а художник – це стан душі. У мене часто питають, чому я нічого не маю за душею, а ті, які нічого не вміють, вже «народні». Я тоді відповідаю: «Вони – народні, а я – справжній»…»

У майстра за плечима – багатющий «порцеляновий» досвід: саме з цим матеріалом він працював усе життя. Владислав Іванович встиг попрацювати на Городницькому (Житомирська область) та Баранівському (Волинська область) порцелянових заводах, а от на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі він був навіть головним художником. Разом із паном Щербиною на цьому підприємстві працювало ще двадцять три художники, проте саме за ескізами Владислава Івановича випускали 70% продукції. Він створив на цьому підприємстві більш як тисячу оригінальних скульптур та композицій.

"Небезпечна гра"

 «Я торгував оберегами на узвозі»

Владислав Іванович каже, що сам для себе – найсуворіший критик. «Я все життя змагаюся сам із собою, – стверджує він. – З майже половиною своїх робіт я безпощадно розправився: розбив, викинув форму, і все. Дуже жорстко ставлюся до того, що роблю. У мене є лише три чи чотири довершені роботи».

Із тими замовниками, які просять в майстра зробити «таку саму статуетку», у Владислава Щербини розмова коротка. «Звісно, я не зможу зліпити руками точно такі самі деталі для двох скульптур. Якщо «болванку» можна відлити таку саму, то все інше – повністю ручна робота», – пояснює він.

Далеко не всі свої роботи майстер продає: гроші для нього – не головне. «У дев’яності роки я торгував оберегами на Андріївському узвозі – виставляв «віники», які плів з власноруч зібраної трави. Тоді все навколо руйнувалося, не було ні зарплат, ні пенсій… – розповідає він. – Але й тоді я не опускався нижче певної планки – просто не мав на це права»…

Бісквітне "Материнство"

P.S. 

Малі скульптури Владислав Щербина виготовляє не лише з порцеляни: є в нього статуетки з бронзи, шамоту, дерева та теракоти. Майстер зізнається: дозволив собі «відійти» від порцеляни лише тоді, коли її було важко дістати. «А взагалі, я не можу жити без скульптури – у тюрмі ліпив би з хлібного м’якуша», – сміється він. Тепер у планах Владислава Щербини – перейти на скульптури з «бісквіту». Так називається неглазурована порцеляна, поки що не дуже знана в Україні. Владислав Іванович показує нам свою «бісквітну» скульптуру «Материнство» і розповідає, чим його так приваблює цей матеріал:

Лікнеп

Іменитий майстер знає одну таємницю, за якою можна відрізнити справжню порцелянову статуетку від підробки. «Якщо внизу скульптури стоїть заводське тавро – це підробка, адже українських порцелянових заводів вже немає», – каже він.

До слова, одного разу Владислав Іванович побачив підробку своєї роботи. Одразу вирішив, що махати кулаками не буде, але попросив горе-майстрів більше такого не робити. «Вони намагаються скопіювати, навіть не маючи моделі. А все мистецтво тримається на «трошки»: трошки повернув убік – все зіпсував», – пояснює майстер.

***

Спонсор запису:

Собираетесь поехать в Краснодар? Можете ничего не брать с собой:поможет вам купить телефон, копмьютер и даже квартиру!

Метки: скульптура