Організатор проектів «Рушник національної єдності» та «Оберіг української столиці» Микола Степаненко – про історію та енергетику вишивки

Рушник національної єдності. Фото - kiyany.obozrevatel.com

Пан Микола народився на Кіровоградщині, але вже тридцять п’ять років мешкає у Києві. Працюючи у міліції, він навіть не здогадувався, що на пенсії доля занесе його до світу вишивки. Нині Микола Степаненко захоплюється  вивченням народних промислів та організовує цікаві мистецькі проекти, серед яких – масове вишивання «Рушника національної єдності» та «Оберегу української столиці». Своїми думками про мистецтво вишивки він ділиться з нашими читачами.

Вишивали Рушник національної єдності у Донецьку… Одна жінка каже: «Ви хоч стріляйте, а я звідси не піду, поки не закінчу вишивати оцю квіточку». І ми чекали до пів першої ночі! Потім та жінка розповідала журналістам, як вона пишається тим, що вишила частину рушника. Ще одна жінка аж впала на коліна – так дякувала, що їй дали можливість зашити своє побажання у рушник. Вона зашила побажання своїм дітям, а це вже – побажання всій Україні, адже її діти живуть тут.

Микола Степаненко з рушниками

***

Італійці не вірять, що це можливо - що можна зробити руками такий рушник (як Рушник національної єдності. - Авт.). Коли я був в Італії і розповідав про те, що наша Анна Ярославна (дочка князя Ярослава Мудрого) ще 1049-го року привезла з собою до Франції шістдесят вишитих речей, мені ніхто не вірив. До речі, на Рушнику національної єдності є один візерунок, який віднайшли 1936-го року під час розкопок Софії Київської. А вишитий він… в XI сторіччі! Виявляється, у ті часи у Софії була спеціальна майстерня, яку організувала сестра князя. Жінки, які працювали там, вишивали золотом та сріблом. Іноземцям у це, звісно, важко повірити. Та й багатьом нашим співвітчизникам – також…

***

Наші пращури знали, що вишивальниця передає роботі свою енергетику. Я на власні очі бачив, як один канадський хлопчик з українським корінням, який ніколи не був в Україні, попросив дозволу покласти руку на рушник національної єдності. Поклавши руку, він заплакав – певно, відчув енергетику наших майстринь.

***

Чому раніше було менше розлучень? Тому що на рушнику просили згоди у батьків, рушник використовували на Весіллі… Рушник, вишитий господинею, вішали по кутах, і він оберігав родину. Звісно, він не забирав чоловіка з шинка і не забороняв йому пити: на благополуччя сім’ї працювала енергетика рушника.   

***

Рушник Дружби – це наша наступна задумка. Цей рушник міг би об’єднати народи, для яких вишивання є традиційним видом мистецтва. До того ж, є ідея вишити Рушник Дніпра: почати від початку Дніпра, а завершити там, де він впадає до Чорного моря. Хтозна, може, ще й Болгарію з Туреччиною «зачепимо». Це зможе підняти культурний рівень різних народів.

***

Спонсор запису:

Плануєте провести вихідні у найгарнішому місті України, але не знаєте, де зупинитися? Перед поїздкою обов`язково знайдіть , щоб ніщо не зіпсувало вам відпочинку!