Дерев’яна дідівщина

Середа, 22 Вересня, 2010

Майстер із Дрогобича робить з дерева унікальні столи зі старичками

У руках майстра дерево оживає

Майстерня Юрія Гусарчука – незвичайне приміщення. У повітрі літає запах деревини, з усіх боків розставлені пеньки різного розміру. Різьбяр доробляє «свіженький» виріб: постукує інструментами по дереву, відшліфовує його поверхню. З-під рук майстра на нас позирають очі дерев’яного дідуся.   

Юрій Гусарчук з новеньким дідом

Таких дідусів пан Гусарчук зробив вже понад п’ятдесят. Кожен з них – це не просто прикраса для інтер’єра. Майстер створює їх з більш практичною метою: дерев’яні діди стають надійною основою, чи то пак «ніжкою» для столів. Круглі кришки, якими Юрій Гусарчук накриває дідусів, він також виробляє самотужки.

Так виглядає "дідівський" стіл

Пан Гусарчук народився на Київщині, у Тетієві, проте нині він живе і творить у Дрогобичі, що на Львівщині. Різьбою по дереву захоплюється змалечку – познайомився з цим мистецтвом у п’ятому класі, і з того часу не полишав дерев’яної справи. Останні десять років Юрій Гусарчук займається коренепластикою – мистецтвом творіння з коренів. Своїх «коронних» дідусів він також робить із коріння.

У лісі треба добряче походити

Клен, вільха, липа, горіх – ці дерева обирає для творчості пан Гусарчук. Єдина умова – їхні пеньки мають бути «оздоблені» наростами, з яких можна буде зробити вуса та бороди старичкам. Майстер вирушає на пошуки пеньків рано зранку, а повернутися з лісу може вже після заходу сонця: до підбору матеріалу ставиться дуже прискіпливо.

«Повалене дерево буде таким трухлявим або сухим, що віддерти шкіру буде просто неможливо. Тому треба викопати живе дерево, щоб можна було обчистити з нього кору», – розповідає майстер. За його словами, найкраще шукати дерева восени, коли ліс спить і навколо немає ожини та бур’янів. «Тоді хороші дерева видно здалеку, – каже пан Гусарчук. – Та все одно, для того, щоб знайти дерева з «живописними» наростами, треба добряче походити!»

З цього пенька вийшов витвір мистецтва

Навіть коли довгоочікуваний пеньок знайдений та притягнений додому, майстер ще не знає, що з нього може вийти. «Поки не відчищу кору, нічого не побачу, – ділиться він. – Коли вже на пеньку не залишається шкіри, починаю крутити його на столі. Деколи кручу дуже довго, поки на думку не спаде влучний образ».

Ніс – народний улюбленець

Під час «оглядин» пенька дуже важливо знайти місце, до якого потім можна буде «приліпити» ніс. Вирізати його з цільного пенька – означає намарно витрачати деревину, тому тут потрібна «пластична операція». Майстер стверджує: байдужих людей до цих носів не буває, тож цей шматочок дерева потрібно приладнати дуже міцно. «Ще не було такого перехожого, який, побачивши мого діда, не вхопив би його за ніс», – сміється Юрій Гусарчук.

Коли пеньок вже перетворився на діда з носом, майстер покриває своє «дітище» морилкою. Після цього – лаком. Інколи вручну домальовує тіні на обличчі дідусів, аби ті виглядали об’ємніше. «Діди й без того рельєфні, але, якщо накрити їх кришкою столу, тіні дещо загубляться. Тому ці тіні треба домалювати», – пояснює пан Гусарчук.

Майстер зробив з дерева цілу альтанку

Вироблення старичка-лісовичка – тривала робота. На відшукування та викопування дерева йде один день, ще день – на те, щоб оббити та зчистити кору з нього. Потім треба помити пеньок та відчистити його щіткою. Після цього – перевернути заготовку діда догори дригом та повідрізати зайві корінці, аби залишилися лише міцні (ті, на яких згодом стоятиме стіл). Мінімум рік потрібен для того, щоб пеньок висох. Ну а далі – найбільш творчий етап: майстер починає вирізати з пенька саму голову улюбленого персонажа. Якщо є натхнення, каже він, то можна вирізати і за день. Після цього два дні йде на ладнання носа, далі – лакування виробу та накриття його кришкою.

Дівчина з бородою, а дерево – з гіпсом

Окрім глобальних робіт – «дідівських» столів – пан Гусарчук виробляє з дерева вази, стільці та невеличкі скарбнички для прикрас. Дрібніші вироби розходяться швидше, а от більші можуть тривалий час чекати на нових господарів.

Ось такі вази виходять з дрібних пеньків

Не так давно дерев’яні скарби Юрія Гусарчука можна було зустріти у курортному Трускавці: там їх продавали біля бювету з водою. Діди, вази та стільці притягували до себе увагу відпочивальників, наче магніт. Траплялися серед покупців і кумедні персонажі. «Один грузин взяв мою вазочку, покрутив її у руках і вирік, що у цьому виробі забагато гіпсу. Продавець почав пояснювати йому, що ваза зроблена з дерева, – з посмішкою розповідає майстер. – Той слухав, кивав і потім каже: «Все одно багато гіпсу!»

Діди – найулюбленіші персонажі Юрія Гусарчука. Єдиним виключенням з чоловічого «царства» стала дерев’яна дівчина, яку майстер також виготовив із пенька за наростами. Її обриси та зачіска вже готові, тож у найближчому майбутньому різьбяр планує зробити з неї декоративну підставку для кімнатних квітів. «Коли я зробив цю дівчину, мій знайомий побачив її і сказав: «Як?! Невже це дівчина з бородою?» – сміється пан Гусарчук. – Тобто, спрацювала асоціація – якщо я роблю щось з наростів, то це обов’язково буде борода»…

Цю принцесу прийняли за чоловіка

Захоплення пана Гусарчука розділяє і його домашній улюбленець – кіт Вусик. Він цілими днями сидить біля майстра та оцінливо дивиться на пеньки навколо себе. «Буває, поки мене нема, застрибає на мій стілець, – каже різьбяр. – Але коли я заходжу до майстерні, покірно звільняє моє місце, і я починаю працювати».

Кіт Вусик контролює хід роботи

Купити роботи Юрія Гусарчука можна безпосередньо у нього. Телефон майстра: (096)83-67-88два.

***

Спонсор запису:

Любите поїсти смачненької рибки? Спочатку зловіть її! Для тих, хто хоче спробувати себе у риболовлі, існує . Виїжджайте на природу і пивозьте додому гарний улов!

Метки: