Житомирська майстриня плете гачком милих звіряток

Мініатюрні іграшки амігурумі зі зворушливими очима і великими носиками – таких малюків виготовляє Олена Козлова з Житомира. Кожного зайчика чи ведмедика майстриня наділяє окремим характером, тому усі іграшки виглядають неповторно. Ці ніжні створіння називаються японським словом «амігурумі», і відповідно до правил, мисткиня плете їх гачком.

- Олено, як давно ви займаєтеся плетінням спицями та гачком? Серед ваших виробів є дуже гарні светрики, шапки…

- Я навчилася плести спицями та гачком ще у шкільні роки. Цьому сприяли мої бабусі. Вони у мене рукодільниці! І шиють, і плетуть, і вишивають… Не можу сказати, що вони мене вчили – скоріше, надихали Вчилася я за журналами та книгами (у радянські часи їх було не так вже й багато – доводилося вмикати фантазію). Я завжди цінувала ручну роботу, тому що вона дає можливість створити індивідуальні вироби. Спершу, звісно, я плела речі – шапочки, шарфики, кофтинки…

В’язана іграшка несе дуже сильну енергетику

- Коли ви вперше вирішили спробувати сплести іграшку? Це була одразу амігурумі чи інша в’язана іграшка?

- Два роки тому наштовхнулася в Інтернеті на плетених ведмедиків, зайчиків, дуже вразили мене ці мініатюрні та позитивні іграшки! Захотілося також спробувати свої сили, тим більше, що в мене двоє доньок, одна з яких тоді була ще зовсім крихітною. Так, сидячи у декретній відпустці, я почала плести іграшки.

Описів плетіння звірят було багато, а ось лялечок, які би «чіпляли», не було. Тому, потренувавшись на чужих напрацюваннях, зрозумівши принцип амігурумі, я вирішила спробувати самостійно втілити образ. Мені сподобався результат і, що найбільш приємно, моїм донкам та рукодільницям-подругам в Інтернеті. Це наштовхнуло мене на проведення майстер-класу на одному з форумів.

- Чим вас привабили саме іграшки амігурумі?

- В’язана іграшка несе у собі дуже сильну енергетику, незважаючи на невеликий розмір, це дуже трудомістка робота. А найголовніше – в іграшку вкладається любов! Неможливо створити щось цікаве (вартісне), не вкладаючи позитив і душу. «Технічна» іграшка не принесе задоволення майстру і радості власнику.

Правила амігурумі

- Чи є якісь правила, яких треба дотримуватися, створюючи амігурумі?

- Відмінна риса амігурумі (японської класичної плетеної іграшки) – це велика голова, маленький тулуб і кінцівки. Мені за духом ближчі «адаптовані» нашими слов’янськими майстринями іграшки.

- А чи є вимога, щоб іграшка була не більша певного розміру?

- Строгих обмежень немає, але більшість іграшок маленькі – справа в тому, що їх плетуть тонкими нитками, гачком маленького розміру та дуже-дуже туго.

- Амігурумі плетуть лише гачком чи є можливість сплести таку іграшку спицями?

- Амігурумі плетуть тільки гачком. Є іграшки, плетені спицями, але це не амігурумі, а адаптація японського мистецтва.

Очі іграшок – з пластику або намистин

- Який матеріал ви використовуєте для набивки іграшок?

- Найчастіше використовую синтепон, але є й інші синтетичні наповнювачі.

- Для своїх іграшок ви берете лише спеціальні покупні очі чи можете «намалювати» обличчя і з допомогою підручних матеріалів?

- Очі для іграшок роблю з пластику (спочатку ліплю декілька варіантів різного розміру і характеру, а потім, після запікання, «приміряю», підбираю характер іграшці), іноді роблю в’язані очі. А для маленьких іграшок використовую намистини по 2-3 міліметри у діаметрі.

- А як стосовно одягу? Ви виготовляєте його для вже готових іграшок чи буває так, що спершу створюєте одежинку, а вже потім під неї – іграшку?

- Частіше за все спочатку народжується образ у голові, потім – іграшка (тушка ), потім надається характер (посмішка, смуток тощо), в кінці ми одягаємося. Зрідка доводиться готувати декілька варіантів одягу… Це – для найбільш «балуваних» Пробувала я й інший варіант – спочатку малюю на папері, потім втілюю за допомогою гачка і ниток. Буває, що у процесі іграшка повністю змінює характер, і від нарису залишаються лише пропорції.

«Найбільш цікаві іграшки виходять із залишків»

- Чи складно зробити, щоб ручки і ніжки амігурумі рухалися? Ви робите рухомі іграшки?

- Мої іграшки вміють тільки стояти та сидіти… ну, і ще лежати Кінцівки я кріплю за допомогою нитяних шарнірів. Якщо довжина ручок і ніжок дозволяє, то роблю для них дротяний каркас – це дозволяє згинати і надавати завершеного образу людинці чи звірятку.

- Мабуть, амігурумі – чудова ідея для тих рукодільниць, які ламають голову, куди подіти залишки ниток Для своїх іграшок ви використовуєте залишки чи завжди купуєте лише нову пряжу?

- Існує безліч способів використання залишків ниток – не обов’язково пускати їх на іграшки На початку свого захоплення я, звичайно, використовувала лише залишки, але коли «захворіла» іграшкою, спеціально купувала пряжу для конкретного задуму. Хоча, якщо відверто, то найбільш цікаві малюки виходять саме із залишків

-  Волосся лялечкам робите зі звичайних ниток чи з якогось спеціального матеріалу?

- Так, волосся я в’яжу чи вишиваю з пряжі. Деякі рукодільниці використовують покупні прядки штучного волосся, але, на мій погляд, таке волосся виглядає неорганічно.

«У дитинстві не награлася ляльками»

- Які іграшки амігурумі більш популярні серед українців – ляльки чи різноманітні звірятка (котики, зайчики)?

- Навіть не знаю, що й відповісти – це все дуже індивідуально… Мене вразила одна п’ятирічна дівчинка, якій дісталася одна з моїх перших іграшок – зайчик. На мій погляд, іграшка була доволі невміла (не шедевр ),але щось дитину «зачепило»… Вже минуло два роки, а дівчинка грається і, що дивовижно, береже зайчика. Я порівнюю з тим, як сучасні діти ставляться до покупних іграшок (навіть до найдорожчих) – такого «довголіття» я не зустрічала.

- А які амігурумі ви найбільше любите робити і чому?

- Мені найбільш подобаються лялечки… Може, у дитинстві не награлася

До страшненьких іграшок не лежить душа

- Загалом, іграшки амігурумі дуже милі – здається, що вони можуть перетворити на лапочку будь-якого дикого звіра Це так? Чи все-таки є істоти (наприклад, дракони), які й у вигляді амігурумі можуть вийти страшненькими?

- «Страшненьких» іграшок я не плету – не лежить душа. Зараз – рік дракона, тому в інших рукодільниць з’явилося на світ багато різноманітних драконів. Але жодної жахливої іграшки серед них немає. Усі – позитивні персонажі, часто з гумором, а головне – зроблені з любов’ю!

- Що в амігурумі робити найважче? Який етап роботи ви можете назвати найбільш складним?

- Найважче – це збирання й оформлення. Сплести частини тіла не так важко, маючи достатні навички у плетінні, як «оживити» іграшку. Це займає у мене майже вдвічі більше часу. Але водночас, це й найбільш захопливий момент, найбільш творчий! Деколи доводиться по декілька разів переробляти… Тому в мене є навіть незавершені роботи.

(с) made-in-ukraine Використовуючи матеріали, зазначайте джерело.

Метки: в'язання