«Глина сама вчить, як із нею працювати»

Наша нинішня співрозмовниця почала малювати у чотири рочки. Тоді під її руку потрапляли різноманітні поверхні: підлога, стіни та книжки, до яких могла дотягнутися маленька Іванна. Згодом дівчинка записалася до гуртка образотворчого мистецтва, а у школі захопилася Петриківським розписом. Зараз, навчаючись на шостому курсі у Київському Державному Інституті Декоративно-прикладного мистецтва і Дизайну імені Бойчука, Іванна Гамеляк створює справжню красу: пише картини у народному стилі, виготовляє та розписує сережки з глини, а також прикрашає розписом дерев’яні вироби.

- Іванно, у Вашому доробку – багато керамічних сережок. Це – такий собі протест проти всюдисущого гламуру: замість стразів – кераміка?

- Керамічні сережки – це стиль етно, він модний завжди. Кераміка – натуральний, «живий» матеріал, а стрази, на мою думку, – побічний продукт цивілізації, нав’язаний нам рекламою і глянцевими журналами, як незаперечний символ «краси» і «достатку».

- Де навчилися роботі з глиною? Прикраси випікаєте самотужки?

- Так, все роблю сама. В Інституті у нас був предмет «Скульптура»: ми ліпили з пластиліну і глини розетки, фрізи, рельєфи, для того щоб зрозуміти форму у просторі, пластичність ліній, тривимірність зображення. Коли працюєш з рисунком, то створюєш об’єм на площині, скульптор створює об’єм і форму в просторі. А глина сама вчить, як із нею працювати, як відчувати її…

- Якою фарбою краще розмальовувати керамічні вироби? Що порадите хендмейдеру-початківцю?

- Я використовую акрилові фарби та емаль. Вони добре тримаються, швидко сохнуть, розчиняються водою, а після висихання беруться стійкою плівкою. Крім того, вони зручні для використання як професіоналам, так і початківцям. Новачкам хочу порадити шукати нові техніки, пробувати себе у різних видах хенд-мейду, а також цікавитися новинками

«Генетична пам`ять спрацьовує»

- На Ваших сережках красуються трипільські мотиви. Чому вирішили «копнути» аж так глибоко?

- Мене надихнула поїздка до села Трипілля, що на Київщині. Відвідала музей, побувала на екскурсії, і через якийсь час почала малювати побачені на стародавньому посуді орнаменти.

- Що Вас приваблює у трипільській культурі?

- Напевне, генетична пам’ять спрацьовує Українці є далекими нащадками трипільців. Генетично і духовно ми всі пов’язані з нашими пращурами. Трипільська культура мені подобається тим, що орнаменти, які використовували трипільці, можна знайти у різних культурах світу, вони, можна сказати, космополітичні. Але, разом з тим, вони рідні і зрозумілі. Крім того, коли дивишся на писанки чи ткані килимові візерунки народних майстрів, то розумієш, що вміння, здібності і творчість передалися генетично нашим сучасникам. Всі ці спіралі, хвилясті дуги і меандри виглядають дуже сучасно, стильно і, водночас, архаїчно.

- Де Ви вивчали трипільські орнаменти?

- Прочитала книжку «Зорі Трипілля» Є.Паламарчука та І. Андрієвського, яка мене і надихнула. У ній автори досліджують Трипільську культуру, побут, звичаї, вірування, а також орнаменти, якими трипільці прикрашали свої керамічні вироби. Саме з цієї книги я дізналася про трипільську символіку та її тлумачення.

- Як гадаєте, трипільські жінки могли би носити Ваші сережки?

- У добу Трипілля на нашій землі був матріархат.  Під час розкопок були знайдені жіночі прикраси - намиста, сережки, браслети і каблучки. Ці знахідки дали зрозуміти, що жінки навіть у той час хотіли прикрасити себе. Жінки того часу вкладали у прикраси не тільки естетичну, але й сакральну функцію. Я роблю прикраси для сучасних жінок, дівчат, яким близький етнічний стиль. У цьому і полягає моя ідея – синтезувати, співставити минуле і сучасне. Глина – матеріал, з якого виготовляли прикраси тисячі років тому, а акрил винайшли нещодавно, він дуже сучасний. Історія, на мою думку, іде по спіралі, і нічого нового вигадати неможливо. Але можна довершити, удосконалити те, що є: тоді і буде розвиток культури та мистецтва.

«Мріяла стати художником-мультиплікатором»

- Серед Ваших керамічних сережок є й такі, які Ви вирішили оздобити справжнім мереживом. Як дійшли до такого поєднання матеріалів?

- Це був експеримент – поєднати різні матеріали і фактури. Вважаю, що він вдався…

- Окрема тема Вашої творчості – коти: Ви їх і малюєте, і виліплюєте «котячі» сережки… Любите тварин?

- Обожнюю тварин! У мене вдома живуть дві маленькі собачки, киця і пацючок Котів люблю зображати, адже вони дуже пластичні і всі – зі своїм характером.

- Різні тваринки красуються і на Ваших скриньках. Складається враження, що Ви берете натхнення з найдобріших книжок Це так?

- Я з дитинства мріяла стати художником-мультиплікатором, хотіла малювати тваринок в мультфільмах. Цікаво зображувати тварин веселими, милими, гарненькими. Я довго спостерігаю, наприклад, за кицькою, як вона спить, умивається, грається, а потім сідаю і малюю.

- Де берете дерев’яну сировину для скриньок та декоративних дощечок? Важко знайти «голий» дерев’яний виріб?

- Я познайомилася з чоловіком, який виготовляє і продає дощечки, скриньки з різних порід дерева, тож в нього і купую заготовки. Він приїздить до Києва з Житомирської області, буває тут дуже рідко…

- Як вважаєте: зараз взагалі актуально мати художній хист? З появою «моди» на декупаж будь-хто може «розмалювати» скриньку або навіть цілу шафу…

- Декупаж – це не нова техніка: просто зараз вона розрекламована, і тому популярна. Декупаж був поширений ще на початку минулого сторіччя, коли картинки вирізали з листівок і оздоблювали ними речі, одяг, меблі… А взагалі, можна займатися чим завгодно! Головне – щоб у майстра був художній смак і розуміння того, що його робота повинна прикрашати і нести позитивні емоції.

«Шлях стає вужчий»

- У Вашому доробку – багато різних технік і стилів. Вам одночасно подобаються всі вони чи Ви поки що шукаєте свій напрям?

- Я постійно перебуваю у пошуках себе. Вивчаю і пробую різні стилі і техніки. Поки що не зупинилася на чомусь конкретному, але хочеться спробувати все. Думаю, так і повинно бути, бо коли людина молода, то перед нею – широка дорога життя і творчості. Але чим більше вона працює в одному напрямку, тим вужчим стає її шлях. А потім вже йдеш по доріжці, яку сам прокладаєш… У тому сенсі, якщо ти обираєш щось одне, треба бути в цій справі професіоналом, інакше не можна. Тому зараз я в пошуках того, що прийдеться мені до душі, чому можна було би присвятити все своє життя.

- Мабуть, наймасштабніша Ваша робота – розмальована квартира: за допомогою настінного розпису Ви перетворили звичайну коридор на казковий. Вам сподобалася ця робота?

- Так, дуже! Це був коридор у квартирі мого друга. В нього є маленька трирічна донечка, тому у розписі я орієнтувалася на те, щоб цікаво було в першу чергу дитині. Але й дорослим теж сподобалося Це – надзвичайне задоволення, коли ти можеш змінювати простір за допомогою фарби і пензля! Найцікавіше у цій роботі – це коли ти після закінчення миєш пензлі і палітру, відпочиваєш, а потім знов заходиш до розписаного тобою приміщення. Ти ще навіть не бачиш, що саме зображене, але відчуваєш енергетику, створену в кімнаті! Той посил, який ти закладаєш, діє на підсвідомому рівні!

- А хотіли би вийти за рамки приватного помешкання? Наприклад, розмалювати під’їзд або підземний перехід?..

- Хотілося би своїми розписами створювати людям позитивний настрій. І не важливо, де це буде – у приватному інтер’єрі чи в екстер’єрі у центрі міста.

- Якими витворами плануєте поповнити творчий доробок найближчим часом?

- У моїх планах – зробити декоративне панно «Веснянка» на тему весняного циклу календарно-обрядової творчості. Це буде акриловий розпис на ґрунтованому планшеті, панно матиме розмір 1м х 1,2м. На ньому я зображу язичницькій обряд – танок, яким наші предки зустрічали весну

***

Спонсор запису:

Вы уже купили iphone 4g? Тогда не забудьте приобрести и- с ними вам будет еще комфортнее работать!

Метки: живопис, кераміка