Деякі роботи взагалі не хочуть фарбуватися!

Донецькі митці Ірина та Геннадій Васильєви – професійні художники: вони живуть з виготовлення керамічних прикрас і наперстків, а для душі створюють об’ємні роботи, покриті яскравою фарбою. Ми зустріли подружжя на виставці донецьких художників у Києві і розпитали про особливості творчого тандему та про те, чи можуть вжитися разом колір та об’єм.

На запитання Made In Ukraine відповідає Ірина Васильєва.

- Пані Ірино, як правильніше назвати ваші роботи? Це – кераміка чи скульптура?

- Наші об’ємно-просторові композиції, мабуть, ближчі до скульптури. Буває тонкий, високий рельєф, а у нас – середній.

- Чому ви вирішили створювати саме об’ємні поверхні?

- Нас із чоловіком завжди приваблювали кераміка, колір та об’єм. До того ж, дуже не влаштовувала наявна кераміка, тому ми спробували робити вироби, які були би нам близькі. Такі роботи виготовити доволі складно, адже ми можемо лише інтуїтивно розуміти, що хочемо отримати у кінцевому результаті. Розчини, які ми використовуємо для створення кольору, виходять зовсім не такі, якими вони здаються. Після випалення виходить зовсім інший колір!

«Колір може зруйнувати об`єм»

- Ваші роботи відрізняються дрібненькими «мазками». Як ви досягаєте такого ефекту у пічці?

- Ми використовуємо декілька фарбувальних випалень. Спочатку – утильне (зміцнює матеріал), потім – друге випалення (додаються пігменти, поливи та глазур), а під час третього домальовуємо кольори мазками. Усі випалення робимо під різними температурами.

- Здалеку складається враження, ніби це – не керамічні панно, а паперові картини, розмальовані олівцями…

- Це – вплив імпресіонізму, який ми з чоловіком дуже любимо. Техніка нанесення мазочків – наша улюблена. Намагаємося поєднати у своїх роботах і колір, і об’єм… Робити це насправді дуже важко, адже колір може зруйнувати об’єм. Тому ми розділяємо «повноваження»: Геннадій (чоловік пані Ірини – Авт.) прекрасно володіє кольором, а я більше «відповідальна» за композицію. Я вважаю справжньою честю працювати разом з таким майстром, як мій чоловік!

- Окрім того, що ваші роботи об’ємні, покриття ще й має маленькі ямки – ніби засічки. Ви робите їх окремо за допомогою спеціальних інструментів?

- Це все робить шамот. Це грубий матеріал, створений зі спеціальної маси, яку розмелюють у спеціальному барабані. Пісок, який виходить після такої обробки, і є шамотом – це крихти випаленого матеріалу. Шамот буває різних розмірів: якщо це матеріал грубого помелу, то можуть зустрітися великі камінці розміром з ніготь.

- У вас бувають конфлікти стосовно спільних робіт? Все-таки, працювати разом з іншою творчою людиною – не так легко…

- Конфліктів у нас не буває – буває лише розмова. Над кожною роботою ми працюємо разом: інколи я не уявляю роботу в кольорі, а чоловік робить це запросто, ще на стадії ескізу. Ми обговорюємо і тематику робіт, і самі ескізи… Ми не робимо того, що нам не цікаво, тому ще жодного разу не «бракували» створену роботу.

«Роботи стають такими, якими вони хочуть бути»

- Скільки ж часу у вас йде на створення однієї роботи?

- Від півроку до року. Буває, що над однією роботою доводиться «чаклувати» декілька років. Наприклад, зараз у нас на столі лежить розпочата робота, присвячена Святогірській Лаврі, її засновникам  та усім святим, які коли-небудь бували там, починаючи від уявного «візиту» в думках. Виглядає це так: зображена Лавра, а за нею – образ Святителя. Ми розпочали цю роботу місяці чотири тому: поки що не можемо її доробити, бо відлучаємося то туди, то сюди… А інколи просто немає готовності зайнятися нею. Бувають, правда, й роботи, які нам не сподобалися після першого випалення: чи то барвники не так подіяли, чи то згоріли… Зазвичай, вони лежать декілька років, поки не дочекаються своєї черги переробки.

- Яким чином ви вдосконалюєте «неідеальні» роботи?

- Якщо випалення нас не влаштовують, треба допрацьовувати, додавати інші фарби. Усі барвники, якими ми користуємося – похідні металів, тому у воді вони дуже швидко осідають. Пропорційне співвідношення барвника у воді змінюється щохвилини. Відповідно, якщо я розмішаю фарбу та нанесу мазок на роботу – він буде одного кольору, а якщо я повторю те саме через хвилину – це вже буде інший відтінок. Власне, роботи стають такими, якими вони хочуть бути.

- А якщо вони стають такими, як вам не подобається?

- Є роботи, які взагалі не хочуть фарбуватися. Тому на деяких роботах буває й до п’яти кольорових випалень. Якщо фарба не наноситься, то нічого тут не вдієш: значить, робота просто не хоче фарбуватися, та й все!

- Вередлива робота так і залишається безколірною чи ви все-таки насильно її розфарбовуєте?

- Насильно фарбувати немає сенсу. Для того, щоб наново нанести фарбу, треба закрити попередні шари білою непрозорою емаллю чи глазур’ю, і вже після цього знову нанести колір.

- Ви задоволені, що займаєтеся саме керамічною творчістю? З вашої розповіді зрозуміло, що це – досить непроста справа…

- Кераміка – це дивовижне поєднання творчого божественного вогню (виріб випалюють у дуже високих температурах), землі (матеріал, з якого виготовляють вироби) та творчого потенціалу художника. Мені хочеться створювати красу та гармонію, адже негативу – й без того достатньо…

***

Спонсор запису:

Якщо ви хочете створити сайт, не забудьте замовитина netpeak.ua: фахівці розкрутять вашу сторінку у пошукових системах!

Метки: кераміка