Колекційні ляльки схожі на справжніх дітей

Мода на натуралістичних пупсиків дійшла до України. Одні, побачивши ляльок Реборн, захоплено плескають у долоні, інші скривлено відвертаються, ще хтось сприймає їх за справжніх дітей і вважає за необхідне купувати лялькам справжній одяг та виводити на прогулянки у візочках. А дехто настільки закохується у ці істоти, що починає виготовляти ляльки Реборн власноруч! Сьогодні ми поговоримо із двома майстринями, які роблять реборнів в Україні, та дізнаємося, як виглядає процес створення таких пупсів.

Як зробити ляльку Реборн?

Процес «народження» такого малюка дуже складний. Для початку потрібно знежирити заготовку ляльки (вона називається молд) та прорізати місця очей та ніздрі. Після цього майстриня висвітлює «шкіру» заготовки, адже на світлу основу краще наносити бажані кольори та рум’янець.

Обраними фарбами (акрилом чи олією) ляльці-реборнику малюють шкіру з усіма потрібними тонами й напівтонами. З акриловими фарбами працювати простіше, а от за олійні краще братися вже, набивши руку. Справа в тому, що Реборн потребує не менш як 20 шарів олійної фарби, і після кожного з них ляльку треба запікати у духовці (таким чином закріплюється фарба).

Після нанесення кольору шкіри лялька Реборн потребує реалістичних нюансів. Тому далі лялькарка малює на тілі пупсика невеличкі капіляри, почервоніння та ознаки діатезу – аби лялька виглядала геть як справжнє немовля. Якщо всі деталі намальовані, ляльку треба покрити лаком для зміцнення фарби.

Далі майстер-реборніст прикріплює пупсику волосинки. Це дуже копітка робота, проте, на щастя, новонародженим лялькам багато волосся не потрібно. Його вживлюють за допомогою голок, протягуючи волосинки крізь заготовку голови ляльки. Після цього зсередини змащують «шевелюру» клеєм, аби міцно трималася. Схожим чином нарощують малюку й вії.

Наступний етап – набивання ляльки синтепухом та додавання у ручки, ніжки й тулуб матеріалів, які зроблять реборна важчим. Після цього усі частини пупсика збирають разом та вбирають у дитячий одяг. Лялька Реборн готова!

Матеріали для ляльок Реборн

Отже, майстриня, що береться за створення справжнього реборника, повинна мати такі матеріали:

1. Молд ляльки Реборн – заготовка пупсика, створена одним із визнаних скульпторів. До заготовки, зазвичай, входять голова, тільце, руки й ноги ляльки. Ці деталі можна замовляти окремо, проте обов’язково звертати увагу на розміри: вони можуть бути різні.

2. Фарби (акрилові або олійні Genesis). Сам по собі молд – не готова лялька, цю основу ще треба зібрати та розфарбувати. Тож фарби знадобляться для нанесення кольору шкіри, а також щічок та ротика маляти.

3. Керамічна палітра для розведення фарб.

4. Якщо обираєте олійні фарби, то до них треба придбати й розчинник.

5. Лак для зміцнення Matt Varnish.

6. 3D-гель. Ця речовина допоможе створити «спецефекти» на кшталт блиску очей, сліз чи слинки.

7. Спонжі, пензлики, губки для нанесення фарб.

8. Спеціальні очі для ляльок, які продаються у рукодільних магазинах.

9. Волосся з мохеру. Прикрашання ляльки Реборн волоссям – справа дуже складна, вона називається рутинг. У цьому процесі потрібна неабияка увага та майстерність. А ще – спеціальні голки для рутингу.

10. Лялькові вії (найкраще – мохерові).

11. Синтепух для набивки ляльок.

Любов з першого погляду

Творити ресорників можуть лише дійсно закохані у цих пупсиків майстрині. Адже для збору усіх необхідних матеріалів й інструментів, а також для вимальовування кожного сантиметру шкіри малюка потрібне неабияке терпіння! Та усі ці «жертви» варті результату, вважає наша співрозмовниця – лялькарка Марія Сілукова з Києва.

«2010-го року в Києві відбувалася виставка ляльок. Їдучи на роботу у битком забитому метро, я побачила велетенський борд із гарною лялькою та часом проведення виставки, – згадує майстриня. – Я зацікавилася й почала шукати в Інтернеті інформацію. Відкрилася вкладка із таким малесеньким, ніжним створінням Реборн… Так все й почалося!»

Лялькарка каже, що тодішню зустріч зі світом реборнів можна назвати любов’ю з першого погляду. «Таке захоплення у житті буває нечасто. Це коли точно розумієш, що знайшов якусь велику істину свого життя і знаєш, що це – точно воно, хоча жодного разу і не мріяв про таке», – ділиться пані Сілукова.

Далі розпочалися пошуки інформації про ляльки Реборн: майстриня збирала матеріал про їхнє виготовлення, дізнавалася, що і як варто робити. Приблизно за півроку Марія Сілукова мала все необхідне для створення своєї першої лялькової дитини.

«На створення одної ляльки йде приблизно тиждень, але це у тому випадку, якщо є все, і ти чітко бачиш образ, – розповідає майстриня. – Інколи місяць думаєш, як зробити краще, і чекаєш на натхнення. Якщо чесно, то коли починаю роботу, завжди прошу Боженьку допомогти мені, і це допомагає!»

Виготовлення правдоподібних малюків – хобі не з дешевих, тож і готові ляльки Реборн не можуть коштувати копійки. Ще б пак, адже матеріали для ляльок майстриня купує у Німеччині, США та Великій Британії. Лише пластику, інструменти, пензлики та спонжі закуповує в Україні.

«Я люблю те, що я роблю, і в першу чергу думаю про створення маляти, а не про те, скільки грошей потім «злупити». Не кажу, що я – добрий самарянин, та й демпінгу вати теж несправедливо стосовно інших майстрів. Тож ціна на ляльки Реборн залежить від складності замовлення та вже виконаної роботи».

Поряд із натуралістичними ляльками-дітьми, майстрині Реборн інколи виготовляють і маленьких мавпочок. Ці милі створіння також схожі на маленьких дітей, тож можуть розчулити будь-кого. «Мавпочок я ліплю сама зі спеціального пластику, який треба запікати, – каже Марія Сілукова. – Після запікання розписую, покриваю шерстю… Таких мавпочок купують часто». Загалом, мода на ляльки Реборн вже активніше захоплює нашу державу: покупців з України (мамочок – так лагідно їх називають) стає все більше, стверджує лялькарка.

Єдиний суперечливий момент у створенні ляльок Реборн – негативні відгуки, на які можна наштовхнутися із натуралістичним дитям. Адже декому така правдоподібність видається незрозумілою: дитина ніби жива, але лежить і не рухається. «Якось я бачила пару форумів, де народ писав негатив про Реборнів. Цікаво, але жоден критик, який кричав, що ці ляльки – зло і негатив, не бачив наживо цих прекрасних та зворушливих ляльок. Раніше, коли з’явилися машини, їх теж лякалися та ховалися від них, – відзначає Марія Сілукова. – Та й взагалі, будь-який прояв творчості – це добре, а гарно чи ні – кожному своє… Адже краса – це також відхилення від норми!»

Лялька Реборн – це мистецтво!

«Вперше я побачила реборнів влітку 2009 року, і з того часу моє життя змінилося: я не могла спокійно засинати, дуже хотіла собі таку лялечку, – ділиться Вікторія Бард з Одеси. – Наштовхнулася на цих милих малят зовсім випадково: шукала ляльку-пупса для своєї однорічної дочки. У результаті, знайшла улюблене захоплення для себе!»

Вікторія почала пробувати свої сили у реборнингу восени 2009-го року, і вже у грудні в неї «народилося» справжнє малятко Реборн. Нині в арсеналі майстрині – біля шістдесяти малюків, серед яких є й мавпочки. На створення одного малюка лялькарка витрачає від двох тижнів, тож і ціна на усіх реборнів – різна. У середньому, одну ляльку майстриня продає за 600 дол. Серед покупців більше цінителів реборників з-за кордону, проте й українські «мамусі» купують ляльки.

Створити ляльку, неймовірно схожу на живу дитину, напевно, може лише художньо обдарована людина. Проте Вікторія Бард відповідає на таке твердження досить скромно: «Розпис заготовки – це свого роду чари, в кожного майстра є свій секрет, – каже майстриня. – Я не можу назвати це даром, але точно скажу: лялечку треба відчути, полюбити. Кожна моя лялька – це частина мене».

Звісно, навіть у творчості майстрів із досвідом існують «проблемні місця». «На різних етапах моєї творчості в мене виникали проблеми то з вживленням волосся, то з розписом самої ляльки – створенням реалістичної шкіри, передачею образу… Обидва процеси складні, копіткі, чи то вживлена волосинка, чи намальований нігтик, – ділиться Вікторія Бард. – Але зараз мені подобається і те, і інше, я отримую від самого процесу задоволення. А коли лялечка готова, дивиться на мене своїми блискучими очима й ось-ось почне дихати, переживаю такі відчуття, що словами не передати!»

Щодо випадків, коли реборнів називають моторошними створіннями, лялькарка з Одеси зазначає: «Є, звісно, такі ляльки Реборн, що й дивитися страшно – особливо, на просторах EBay. Та гадаю, багато залежить від самої заготовки та розпису. Можна постаратися зробити більш милою не дуже гарну заготовку, але й можна зіпсувати дуже цікавий, гарний молд, – каже Вікторія Бард. – Водночас, багато хто не може змиритися з такими реалістичними і, при цьому, не живими створіннями, як ляльки Реборн. Можливо, ця реалістичність наводить на них жах, проте серед моїх знайомих таких мало. Тож я можу зробити висновок, що більшості людей ці малюки подобаються».

Реборників майстриня називає колекційними ляльками, і аж ніяк не «замінниками» дітей. «Я ніколи не бачила, щоб доросла жінка спокійно розгулювала по вулиці з такою лялькою у візочку. От діти гуляють – навіть моя дочка, – каже Вікторія Бард. – Лялька Реборн – це мистецтво!»

(с) From-Ukraine Використовуючи матеріали, зазначайте джерело.

Метки: лялькарство