«Користуюся листям, мов фарбами»

У це важко повірити, але скрипка, яку ви бачите, не намальована. Вона зроблена зі звичайного листя, яке Любов Сільченкова ретельно збирала та сортувала за відтінками. Вже два з половиною роки майстриня створює чарівні «ошибани» – картини з природних матеріалів. В інтерв’ю нашому сайту талановита мисткиня розповіла про те, як поживає японське мистецтво пресованої флористики в Україні.

 - Пані Любов, я знаю, що Ви за освітою – економіст. Як так вийшло, що Ви зайнялися пресованою флористикою? Мистецтво приваблювало Вас із дитинства?

- Художньої освіти в мене немає, але малювала я все життя. Так само, як зараз діти не відходять від комп’ютерів, я сиділа за альбомом. Тим не менш, спеціальної освіти я не здобула – на той час вона вважалася несерйозною… А влітку 2008 року я побачила невеличкий майстер-клас з ошибани і буквально «загорілася» цим мистецтвом. Я знала, що можна робити картини з соломи, з тополиного пуху, але щоб таку красу створювали з листя… Це стало для мене відкриттям, мені одразу захотілося спробувати зробити щось подібне з природних матеріалів. Потрошку почала збирати матеріал, знайшла однодумців в Інтернеті… Я настільки захопилася ошибаною, що зараз мене неможливо відтягнути від неї за вуха!

 «Чоловік виходить до магазину, а повертається з кульком листя»

- Коли Ви лише починали займатися пресованою флористикою, чиїми роботами захоплювалися? Кого можете назвати своїм вчителем?

- Я – самоучка, вчителів у мене немає. Є подруги, які також займаються ошибаною та час від часу радять, як краще зробити. Я спілкуюся з флористами України, Росії та далекого зарубіжжя. Мені дуже подобаються роботи Олександра Юркова (це майстер з Нижнього Новгорода. – Авт.), в якого є ціла галерея картин з природних матеріалів. Для мене його творіння – це те, чого треба прагнути. Коли я взялася за ошибану, довго дивилася на його роботи і намагалася вчитися цьому мистецтву. Звісно, я працюю по-своєму, адже ми з ним не знайомі і ніколи не спілкувалися…

- Якою була Ваша перша робота?

- Моя перша робота була схожа на роботу рівня дитячого садочку (сміється. – Авт.). Але мені вона чомусь так сподобалася! Я всім її показувала і казала: «Дивіться, як гарно!» Зараз я не можу на неї дивитися без сліз. Це був невеликий пейзажик з водою. Хоча, мабуть, там важко зрозуміти, де вода, а де – дерева… Після цієї роботи я почала читати про повітряну перспективу та виправляти свої помилки. В дитинстві я відвідувала художній гурток, потім, у шкільні роки, раз на тиждень ходила на навчально-виробничий комбінат – опановувала спеціальність «художник-оформлювач». Звісно, я не можу сказати, що це дало мені багато знань, але певні художні ази я отримала.

-  Хто був Вашим першим критиком? Мабуть, чоловік та син?

- Так, це були вони. Спочатку вони раділи, що я займаюся саме цим, а не сиджу цілими днями біля телевізора. Сприймали моє захоплення без особливих емоцій: «Ну, збираєш листочки, то збирай далі»… А коли в мене вийшла робота, яка виявилася хоч на щось схожою, чоловік почав підтримувати мене. Зараз він – мій головний критик: говорить, якщо в мене щось виходить не так, допомагає заготовлювати листя. Інколи доходить до такого, що він виходить до магазину, а повертається з кульком листя.

- Мабуть, у Вашій оселі на стінах висить дуже багато картин з природних матеріалів. Як до них ставляться гості, які до Вас приходять?

- Усім друзям та рідним дуже подобаються мої картини, тому я часто їх роздаровую. Інколи серед друзів навіть трапляються суперечки: кому яка робота дістанеться?

«В одному пальці тигра – біля трьохсот деталей»

 - Яка робота – найбільш улюблена для Вас?

- Це мій тигр. Я за ом – тигр, тому ця робота для мене – рідна. Хоча вона далася мені дуже важко: я робила тигра цілих півроку.  

- Ого! Скільки ж часу, в середньому, йде на одну картину?

- Це залежить від розміру роботи та її складності. Невелику картину можна зробити й за чотири дні. На листівку може піти ще менше часу – півдня. Якщо мова йде про картини, то тут часовий діапазон – від декількох днів до декількох місяців.

- З якими матеріалами любите працювати?

- Дуже люблю шкурку від банана: вона не ламається. Листя тополі мені подобається через його колір, хоча цей матеріал дуже підступний у роботі – не завжди добре приклеюється. Також дуже люблю листя шовковиці та ліщини. Головне – це відтінки. Чесно кажучи, інколи я не можу сказати, яке саме листя використала у роботі: користуюся листям, мов фарбами.

- Ви рахували, скільки десятків чи сотень рослин використовуєте у своїй творчості?

- Ні, рослини я не рахувала. Гарну роботу можна зробити і з маленької кількості рослин… Одного разу вирішила порахувати дрібненькі деталі, з яких я робила тигра. Просто стало цікаво: скільки ж там цих елементів, якщо я протягом дня роблю лише шматочок роботи розміром п’ять на п’ять сантиметрів… Виявилося, що в одному пальці тигра – біля трьохсот деталей. У цілому тигрі – десь двадцять тисяч шматочків листя.

- Як Ви заготовлюєте листя? Збираєте його восени, а потім весь рік сушите та тримаєте під пресом?

- Я дуже люблю осінь: для мене це – пора натхнення. Навколо – стільки відтінків, стільки кольорів!.. Не розумію, коли осінь пов’язують із депресією. Як можна сумувати, коли навколо – така краса? До речі, заготовлювати матеріали можна не лише восени, а й цілий рік, навіть узимку. Для цього треба лишень дістати листя з-під снігу, принести його додому та помити. Багато хто сушить листя у книгах, але я користуюся пресом. Він –  елементарний: дві фанерки з дірочками для вентиляції, чотири шурупи з «баранцями» та газети, в які я кладу матеріал. Це зручно, адже і книги псувати не треба, і прочитаних газет завжди у квартирі багато.

- Зазвичай, збираєте листя у Києві?

- У Києві збираю матеріал дуже рідко – в основному, стараюся для цього виїжджати за місто. Але інколи все-таки збираю в Ботанічному саду. Коли там цвіте магнолія, нормальні люди ходять дивитися на цю красу, а я приходжу збирати сіточки від листя Все одно ж цей матеріал згрібають у купу та спалюють… А тут – можна зібрати ці сіточки і отримати неймовірний матеріал для творчості. Ми з чоловіком навіть спеціально виїжджаємо до лісу, аби знайти там листочки різних кольорів. Спілкування з природою – це чудово!

- Ви не думали запустити «масове» виробництво новорічних листівок? Мабуть, знайшлося би чимало охочих купити такий унікальний подарунок…

- Такі думки були, але цьогоріч я, скоріше за все, цього не зроблю. Справа в тому, що я не дозволяю собі відволікатися на інші роботи, коли вже роблю якусь картину. У мене зараз є робота в процесі – «Сільський натюрморт». Якщо я встигну доробити його до Нового року, то візьмуся за листівки. Поки що у мене є дві листівки з природних матеріалів.

- Деякі Ваші роботи схожі на вишивку гладдю. Вам про це вже, мабуть, говорили…

- Я хочу, щоб мої роботи були максимально схожі на фотографії. Навіть не на вишивку – хочеться ще більшої реалістичності. Дуб має бути схожим на дуб, а не на сосну. Люблю працювати з дрібненькими деталями: чим більше їх, тим краще я зможу передати фактуру предмета.

«Конкуренції я не відчуваю»

- Зараз ошибана – це Ваше хобі? Чи мистецтво вже перетворилося на постійну роботу?

- Не можу назвати ошибану роботою: вона стала моїм життям. Отримую від мистецтва колосальне задоволення! Завдяки ошибані я знайшла себе: радію кожному новому відтінку, кожному листочку…

- Ошибана вже стала бізнесом в Україні?

- Ні, бізнесом вона не стала. Це мистецтво у нас не дуже поширене… За кордоном – інша річ, там роботи дуже дорого коштують. Є дві великі спільноти майстрів ошибани – американська та японська. Я – учасник японської асоціації.

- В Україні у Вас є конкуренти?

- У нас є сильні майстри пресованої флористики. Наприклад, Альона Верхола з Алчевська, Інна Данченко з Миколаєва, Тетяна Бердник з Києва… Вони займаються ошибаною довше, ніж я. Але конкуренції я не відчуваю – скоріше, це друзі, з якими можна порадитися.

- Розкажіть, як Ваші роботи потрапили на всесвітньовідомі виставки ошибани, які відбувалися у США та Японії.

- Я не була на жодній із цих виставок особисто – лише надсилала туди свої роботи. У Філадельфії (США) моя робота посіла перше місце у моїй номінації. Картина набрала 100 балів – до гран-прі не вистачило лише одного балу. А в Японії на «Exhibition of Creation» мій «Березовий гай» отримав спеціальний приз конкурсу.

- Не страшно було надсилати роботу до Японії? Ошибана родом саме звідти, значить, там дуже досвідчені майстри…

- У цьому був навіть деякий азарт: було цікаво, чи відберуть мою роботу, що про неї скажуть… Закінчилося все тим, що зараз моя картина зберігається у Музеї ошибани в Японії.

«Бажання треба хапати, поки не втекло»

- Де хотіли би провести свою наступну виставку?

- У мене відбувається доволі багато виставок. Нещодавно подивитися на мої роботи можна було на економічному факультеті Університету ім. Шевченка, потім – у Домі природи, у Центрі роботи з жінками. Минулого року мої картини були на виставці в Українському Домі… Річного плану виставок у мене немає: вони завжди виникають спонтанно.

- А які сюжети для майбутніх картин зараз крутяться у Вашій голові?

- Я волію бути різноплановою: не хочу робити лише пейзажі або лише тварин. Хочу, щоб у моїй колекції було абсолютно все. Зараз я роблю сільський натюрморт з керосиновою лампою, глечиком… Це – мої спогади про бабусю. У наших селах часто зникало світло: тоді вмикали керосинову лампу, і ставало так затишно!.. Також дуже хочу зробити зимовий пейзаж, адже у мене, в основному, є осінні пейзажі. А ще, люблю робити картини на музичну тематику: в мене вже є аж дві скрипки. Коли надивлюся на красу, одразу виникає ідея для ошибани. Якщо скажено хочеться зробити картину – треба сідати і робити. Це бажання треба хапати, поки не втекло.

- Ви вже остаточно зупинилися на ошибані чи хочете спробувати себе й в інших видах мистецтва?

- Поки що я буду займатися виключно флористикою. Не хочу витрачати свої сили на різні види творчості: краще стати майстром в чомусь одному, аніж спробувати всього потрошку.

До речі

Побачити приголомшливі роботи Любові Сільченкової на власні очі можна у Київському міському центрі роботи з жінками (вул. Мельникова, 20). Виставка картин з природних матеріалів триватиме до Нового року.

***

На нашому сайті вже є майстер-клас від Любові Сільченкової – заходьте сюди, не пошкодуєте  

* Фотографії надані Любов’ю Сільченковою

Метки: рідкісні техніки