«Один образ можу робити два роки»

Майстриня Мирослава Бойків з Івано-Франківщини полонила нас своїми дивовижними роботами. Її солом’яні ікони стали неабиякою прикрасою виставки «З любов’ю до минулого», де ми й познайомилися з мисткинею. В інтерв’ю МейдІнЮкрейну вона розповіла про нюанси роботи з соломою та про свої грандіозні творчі плани.

- Пані Мирославо, коли Ви почали займатися аплікацією з соломи?

- Ще будучи студенткою Прикарпатського університету імені Василя Стефаника, я познайомилася із цим мистецтвом. Не можу сказати, що вже тоді інтенсивно працювала у цій техніці, але все ж пробувала її. Аплікація з соломи мене просто полонила! Фактура соломи та її блиск настільки сильні, настільки магічні, що кожного разу можна побачити щось нове і непередбачуване. Мої регулярні солом’яні експерименти почалися 2002-го року, коли я закінчила університет.

- Якими були Ваші перші роботи у цій техніці?

- Спочатку я робила копії традиційних образів, а пізніше почала виготовляти більш творчі роботи. Щоправда, не знаю, як до цього ставиться духовенство…

- Але ж на відкритті виставки у Києві священик освятив Ваші ікони…

- У створенні ікон є певний канон, від якого не можна відступати. Колись у давнину ікони писали лише ченці: вони вели аскетичний спосіб життя і могли розпочинати роботу лише під час суворого постування. Я свою роботу з образами також починаю з молитви. Але не можу сказати, що живу аскетично: я – звичайна людина, якій властиві прості людські потреби. Водночас, ця справа мені дуже до душі. Незважаючи на те, що вона – надзвичайно трудомістка.

«Заздалегідь спланувати неможливо»

- Які ж етапи має пройти солома, перш ніж перетворитися на такі чудові роботи?

- Для аплікацій використовують різну солому: можна брати жито, пшеницю, овес… Спочатку її треба відварити протягом декількох годин, аж поки вона не стане м’яка. Коли солома вже виварена, її можна фарбувати. Минулого року я почала експериментувати з фарбуванням природними барвниками: використовую відвари коріння, насіння, цвіту, цибулинного лушпиння, винограду, калини, малини, чорниці… Тож після виварення солому треба ще раз проварити у барвнику. Інколи для цього вистачає двох годин, а інколи треба залишити солому у відварі на цілу ніч. Далі – випрасувати, аби вона стала пласка. Після цього з пласких пластинок соломи вже можна вирізати різні елементи образу.

- Тож Ви користуєтеся різнокольоровими шматочками соломи, мов фарбою?

- Так, ця робота дуже подібна до живопису. Загалом, живопис для мене дуже близький: ще коли я відвідувала дитячу художню школу у Коломиї, мій викладач Богдан Іванович Боднарук привив мені любов до цього мистецтва. Він бачив мене саме живописцем. На жаль, ним я не стала, але живописність завжди присутня у моїй творчості. У моїх роботах є контрастні та нюансові поєднання кольорів, які разом створюють певний образ.

- Мабуть, уся солом’яна «палітра» у Вас розділена на окремі групи кольорів…

- Так, звичайно: кожен колір має зберігатися окремо. У процесі роботи я дивлюся на певну ділянку образа та підбираю під неї потрібний колір. Але заздалегідь спланувати, що якого кольору буде, неможливо: образ відкривається у процесі роботи. Тішить, що ці експерименти, переважно, виходять вдалими

«Вимір часу іде на роки»

- Яка основа у Ваших робіт? Мабуть, наклеюєте солому на картон?..

- Так, основа – це пресований картон ДВП. Для того, щоб приклеїти матеріал, використовую клей ПВА, а для того, щоб вирізати елементи з соломи, беру спеціальні дуже гострі різці, які час від часу треба підточувати. Образ викладаю безпосередньо на картон. Коли працюю над іконою, все виглядає добре, а як відставлю роботу на два метри – вже бачу, що є помилка У такому випадку доводиться все знімати, переробляти… Це – дуже цікава робота

- Скільки часу Ви витрачаєте на одну ікону? Це – робота декількох тижнів чи місяців?

- Тут вимір часу іде на роки. Один образ можу робити півроку, рік, два роки… Швидко це не буває.

- Мабуть, робите паралельно декілька робіт?

- Так, можу робити речі паралельно: наприклад, одну роботу з соломи і одну – у техніці ткання. Якщо у мене щось не вдається із соломою, я відкладаю цю справу і беруся за гобелен. Буває й навпаки

«Не знаю, чи вистачить життя»

- Пані Мирославо, а у Вас вдома є ікони з соломи?

- Можна сказати, що є, але часто доводиться знімати їх. Справа в тому, що у мене зараз багато виставок, тож останні рік-два я вже навіть не чіпляю ці образи на стіну – одразу передаю з однієї виставки на іншу.

- Мушу відзначити, що солома якнайкраще підходить саме до образів: завдяки цьому матеріалу ікони аж світяться! Можливо, Вам є з чим порівняти? Коли-небудь пробували робити з соломи щось інше – наприклад, пейзажі чи квіткові картини?

- У мене є дуже багато планів і задумів – навіть не знаю, чи вистачить на них життя… На жаль, поки що у моєму доробку немає інших солом’яних робіт, окрім образів. Але плани такі є – можливо, колись зроблю пейзажі чи картини з рослинним чи тваринним сюжетом…

П.С. Побачити наживо роботи Мирослави Бойків все ще можна у столичному Музеї Гетьманства - виставка триває до 1 травня. Адреса Музею : Київ, вул. Спаська, 16-Б. Музей працює з 10:00 до 17:00, вихідний день – п’ятниця.

***

Не любите грустить? Настроиться на позитивный лад вам помогут- всегда интересные заметки о важных вещах!

Метки: рідкісні техніки