Мистецтво одного села
У Києві показують подільські скарби
Різьблені панно, вишиті рушники, витинанки, обрядові вишиванки та ляльки з тканини, соломи й кукурудзяного листя – ці шедеври народного мистецтва заполонили Національний музей літератури України. Привезли цю красу з села Рахни-Лісові Шаргородсього району, що на Вінничині.
Село Рахни-Лісові, як стверджують організатори виставки, буквально потопає у яблуневих садах та лісах. Тож не дивно, що у такому мальовничому місці розвинулися різноманітні види народного мистецтва. Про любов місцевих мешканців до ремесел говорить і легенда, присвячена назві села. Мовляв, це поселення заснували Сидір та Ілько Рахніли з дружинами: один чоловік був гончарем, другий – теслею. Саме ці два ремесла згодом прославили село.
Нині відомо, що аж 74 майстри з села Рахни-Лісові освоїли гончарство. Найвідомішими з них стали Семен Лебедь, Микола Кривий, сім`ї Волинців, Свистунів, Сорокопудів та Шестопалюків, чиї вироби відрізняються особливою майстерністю. Гончарні вироби села мають особливість: на них домінують коричневий, червоний, чорний, білий та зелений кольори. Майстри розмальовують глиняні вироби, зазвичай, гілочками ялини. Один з найпоширеніших символів рахівської кераміки – сонце.
Віддавна село Рахни-Лісові славилося також талановитими ковалями. Кожен з них виготовляв предмети, які були потрібні в господарстві та повсякденному житті. Сьогодні найвідоміший коваль села – Петро Пірус.
Ще одна прадавня традиція села – писанкарство. Раніше писанки писали жінки кожної родини: їхньою наставницею була місцева баба Вечориха. Таїнство писанки перейняла завідувач навчальної лабораторії Інституту історії, етнології і права Вінницького державного педагогічного університету ім. Коцюбинського Тетяна Пірус, чиї писанки можна побачити на столичній виставці.
Народні традиції продовжує й сучасна майстриня Наталя Смагло-Гуляєва, яка працює в різних жанрах (графіка, живопис, витинанка, писанка, розпис, книжкова ілюстрація). Її витинанки присвячені знаковим моментам у житті українського села (приліт журавлів, зимове вбрання землі, пишнота квіткових та калинових уборів). Художниця разом зі своїм братом Данилом Гуляєвим займається розписом на тканині.
На виставці у Музеї літератури також експонують твори народного малярства з села Рахни-Лісові: їх «відрядила» сюди художниця Марія Деркач. Кажуть, її роботи є чи не у кожній оселі односельців. Цікавими є також картини Федора Гуліватого, на яких відображена велич лісів і садів.
Народний колорит та затишок сільської оселі відтворюють домоткані вироби майстрів ручного ткацтва, серед яких пишністю узорів вирізняються вироби Галини Ковтун, а також майстрів ручного ткацтва Юлії Михалко, Олени Кондель та Олени Шаповалової.
Дуже влучно виставку доповнюють старовинні витвори декоративно-прикладного та ужиткового мистецтва: ткані рушники, скатертини, килими, налавники, доріжки, жіночий одяг, а також гончарні вироби (гладущики, горнята тощо), авторами яких є народні умільці села Рахни-Лісові.
Загалом, на виставці презентовано понад 500 експонатів. Подивитися на них можна до 27 жовтня. Адреса музею: Київ, вул. Богдана Хмельницького, 11. Телефон: (044) 235-12-96.
До речі
Гільце - це символ цнотливості, краси та молодості. Обряд прибирання гільця означає прощання дівчини з порою дівування. Після весільного обряду, коли роздають коровай, гільце ламають та дають до короваю, залишивши центральні пагони нареченій на згадку.
***
Спонсор запису:
Чтобы грамотно дополнить свой интерьер, обратите внимание на - плетеная мебель подойдет к любому интерьеру!
Метки: вироби з дерева, витинанка, вишивка, живопис, кераміка, лялькарство, писанкарство, ткацтво