Наші майстрині не цураються плести у публічних місцях

Плетіння у горах. Фото з сайту needled.wordpress.com

Друга субота червня вже стала святковою для любительок плетіння з Європи та Америки: у цей день вони відзначають Всесвітній День Плетіння на Публіці. Цього року рукодільниці також святкуватимуть цей день – 11 червня вони вийдуть на вулиці, у парки, сядуть на лавочках, розкладуть навколо себе клубки пряжі та почнуть плести! І хай усі бачать

А як наші майстрині ставляться до такого свята? Чи наважилися би вони, бодай раз на рік, «вигуляти» свої численні запаси пряжі і на очах у перехожих почати плести светрик чи шкарпетку? А може, публічне плетіння в Україні вже стало нормою, і для нього навіть не варто влаштовувати окремого свята? Ці запитання ми поставили українським майстриням. І ось, що вони розповіли нам про плетіння на публіці.

Катерина Левченко з Полтави (відома у ЖЖ під ніком katrechka):

- Плетіння на публіці – це дуже позитивна річ, яка може доруйнувати, врешті-решт, стереотип, що плетуть тільки пенсіонерки та домогосподарки (причому, винятково в кріслі-гойдалці перед телевізором). Плетіння корисно виносити із дому (разом із майстринею, ясна річ) – щоб не нудилися обоє Гадаю, День Плетіння на Публіці зможе прижитися у нас. Хоча і не у всіх містах, на жаль. Але то вже інше питання… Там, де багато молодих і творчих, – приживеться. Тільки рушій треба, отой, що вчасно кине клич (або дасть копняка – то залежить від темпераментів обох сторін).

Я ніколи не брала участі у масовому плетінні. А от публіки мені частенько вистачає Усі місця, де я плела, розглядаю як стандартні Це були поїзди, автобуси, маршрутки, тролейбуси (було б і метро, якби у Полтаві воно було), лавочки у парках; парапети, якщо лавочки зайняті… Доки навчалася – плела на лекціях, ховаючи роботу від викладачів під парту. У гостях плела… Спершу боялася, що друзі ображатимуться – мовляв, уваги їм менше… Але виявилося, що більшості приємно дивитися на таку роботу . «Воно таке медитативне, заспокоює, налаштовує на задушевність і теплу розмову» – це збірна характеристика свідків плетіння. А ще, я плела на морському пляжі, у горах… Власне, можна це робити будь-де, де можна спокійно стояти чи сидіти, і де вистачить місця припідняти лікті і не боятися поколоти оточуючих. Мені важко сидіти-стояти із порожніми руками (тобто, нічого ними не роблячи), тому мені рукоділля (і плетіння у тому числі) – то як лузання насіння для інших людей

Рукодільна мандрівка. Фото з сайту eatcraftlive.typepad.com

Катерина Бартон з Польщі (але українська майстриня у ЖЖ відома під ніком finkolinka):

- Гадаю, ідея такого свята дуже хороша. Воно обов’язково приживеться в Україні! Найдивнішим місцем, де я плела, був бар. Друзі сиділи з пивком, а я – зі спицями

Світлана Совенко з Києва (майстриня із промовистим ЖЖ-ніком kru4ek):

- Мені ідея свята подобається, я чула про такі заходи в інших країнах. Дуже хотілося б, щоб у нас таке було, хай навіть один раз на рік… Гадаю, у нас є багато людей, які займаються плетінням. І плести разом з такими самими, як ти, – це цікаво і весело. Я би брала участь у масовому плетінні на публіці. Чесно кажучи, вже не уявляю себе без плетіння (особливо, без плетіння гачком). Це вже як медитація. Я завжди і всюди з собою ношу гачок і нитки. Сильно нестандартних місць плетіння, мабуть, у мене ще не було. Хіба що, у ванні з пінкою, чи на пляжі А так – плету вдома, на прогулянці з дитиною, у потязі – коли видається вільна хвилинка. Дуже би хотілося, щоб у нас були кав’ярні, в яких можна було би плести

А у яких найбільш нестандартних місцях доводилося плести вам?

(с) made-in-ukraine Використовуючи матеріали, зазначайте джерело.

***

Подяка:

Беспокоитесь о своем ? Почитайте материалы о том, как сохранить его. А вместе с тем - и новости авто, науки и шоу-бизнеса на интересном сайте!

Метки: в'язання