«Мої ляльки – кутюрні»

Майстриню з Києва ми зустріли на одній з рукодільних виставок: довгоногі ляльки Олександри Лоянич здалеку привертали увагу. А зблизька вони вразили нас ще більше – своїм вбранням. В інтерв’ю МейдІнЮкрейну лялькарка розповіла про те, як вигадує такі образи, і про те, чому ляльок варто шити з натуральних тканин.

- Олександро, коли Ви зробити Вашу першу ляльку?

- Я почала займатися лялькарством нещодавно. Першу ляльку зробила два роки тому, виконуючи завдання в інституті (на той час навчалася у Київському Державному інституті декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Бойчука, на факультеті декоративно-прикладного мистецтва). Моя спеціалізація називалася «моделювання костюма», тож ляльку треба було гарно вбрати.

Текстильна квіткарка

«Вимоги були суворі»

- Вам дали завдання зробити саме текстильну ляльку?

- Так, але вимоги були суворі: нам заборонили повторювати вже відомі технології – треба було винайти власне свою ляльку. Тож це не могли бути мотанки, вальдорфські ляльки чи тильди. І зробила ляльку за власною викрійкою та ідеєю.

- Який образ був у цієї ляльки?

- Ось вона (Олександра показує ляльку в оксамитовому вбранні, розшитому бісером. – Авт.). Насправді це Архангел Гавриїл – так я побачила його образ. У ньому я також втілила своє захоплення мистецтвом одягу. Все робила вручну – шила, вишивала… На цю ляльку в мене пішло десять днів.

- Цікава робота! І що ж Ви за неї отримали в інституті?

- П’ятірку і похвалу, це було дуже приємно Мені дуже сподобався результат роботи, тому я вирішила надалі робити ляльок.

У майстрині купують ляльок і для дорослих, і для дітей

«Спочатку вигадую цілу колекцію»

- По Ваших ляльках видно, що майстриня витрачає на них дуже багато часу і приділяє увагу найменшим деталям. Такий довгий процес творення Вас не відштовхує?

- Ляльок з таким одягом робити, звісно, важкувато, тут є свої нюанси. Але я намагаюся робити їх представницями високої моди. Можна робити ляльок в одязі на кожен день («прет-а-порте»), а можна – у вбранні «от кутюр». Мої ляльки – кутюрні.

- З яким матеріалів Ви робите ляльок?

- Намагаюся використовувати натуральні матеріали, адже вони – приємніші на дотик. Справа в тому, що лялька має свою специфіку – вона створена для того, щоб тримати в руках. А цей процес має бути приємний, тим більше, якщо ляльку створюють для дітей.

- А Ваші ляльки – суто декоративні чи призначені і для дітей також?

- Я задумувала своїх ляльок, як інтер’єрних. Але покупці беруть їх і для інтер’єру, і для своїх дітей.

- Як Вам на думку спадають такі різні образи ляльок?

- Спочатку я вигадую цілу колекцію з відповідною концепцією – думаю, що хотіла би виразити певним одягом, образом ляльок. Наприклад, у мене є серія ляльок-квіткарок. Відповідно, і тканину я підбирала під їхні образи, щоб усі деталі гармонійно виглядали.

Ляльки Саші Лоянич - дуже оригнальні

«Завжди є вибір: робити «штамп» чи щось своє»

- Зараз в Інтернеті можна знайти викрійку ляльки-тильди на будь-який смак: відповідно, ціла когорта майстринь виготовляють саме таких ляльок. Як Ви ставитеся до цієї тенденції?

- Я – тільки «за»! Люблю, коли люди щось роблять своїми руками. Чому ні? Якщо майстриням подобається, нехай шиють ляльок за поширеними викрійками. Проте завжди є вибір: робити «штамп» чи щось своє.

- А правда, що ляльки, зазвичай, схожі на своїх майстринь? Як гадаєте – Ваші ляльки на Вас схожі?

- Мені частенько кажуть, що вони на мене схожі

- У Вашому доробку дуже багато ляльок-дівчаток. А як же хлопці?

- Моя перша лялька – Архангел Гавриїл – чоловічої статі. Але чомусь, коли я кажу про це людям, вони дуже дивуються Можливо, у недалекому майбутньому я зроблю й інших ляльок-хлопців…

***

Спонсор запису:

Любите изящные модные татуировки? поможет вам определиться с видом и изображением татушки!