На Личаківському цвинтарі у Львові спочивають знані етнографи

Личаківка відома монументальними пам'ятниками

Личаківський цвинтар відомий не лише в Україні, а й за кордоном. Сюди щодня приїжджають туристи, аби поглянути на шедевральні надмогильні пам’ятники, споруджені на честь похованих тут відомих людей. Серед численних пам’ятників видатним лікарям та історикам є тут і могили вітчизняних етнографів. Схоже, що люди, які все своє життя віддали на відродження культурних традицій, не отримали належної шани після смерті. Їхні могили виглядають, м’яко кажучи, скромно.

1. Іван Франко. Відомий український письменник був ще й етнографом. Його етнографічні дослідження стали невід’ємною частиною науки кінця ХІХ – початку ХХ століття. Протягом свого Життя Іван Франко видав не лише величезну кількість літературних творів, а й написав такі праці, як «Галицько-руський орнамент на Віденській виставці» (1886), «Килими подільські» (1892), «Орнамент руський» (1895), «Килими, дивани і коверці» (1896), «Етнологічна експедицій на Бойківщину» (1905). Частину статей Іван Якович публікував німецькою та польською мовою, тим самим поширюючи знання про українську культуру серед іноземців.

Могила Івана Франка

Могила Івана Франка на Личаківці виглядає найбільш монументально та доглянуто серед усіх етнографів. Пам’ятник на цій могилі зображує каменяра, який «длупає сю скалу», як у поетичній творчості автора.

2. Іван Вагилевич. Скромна сіренька могила, прикрашена одним-єдиним кошиком з квітами, – останній притулок співзасновника «Руської трійці» Івана Вагилевича. Видатний мовознавець, священик української греко-католицької церкви та громадський діяч працював також на ниві етнографії. Саме завдяки йому світ побачили детальні дослідження побутування трьох етнографічних груп Західної України – гуцулів, бойків та лемків. «Гуцули, мешканці Східного Прикарпаття» (1837), «Бойки, русько-слов`янський люд у Галичині» (1839), «Лемки, мешканці Західного Прикарпаття» (1841) – так називалися етнографічні праці Івана Вагилевича. До слова, саме дослідження про гуцулів Івана Вагилевича дало поштовх більш фундаментальному вивченню культури гуцулів з боку інших вчених.

Непомітний надгробок Івана Вагилевича

3. «Діонісій Зубрицкій» – написано на надгробному пам’ятнику вченого-етнографа Дениса Зубрицького. Могилу цього дослідника видно здалеку: пам’ятник із гербом та хрестом височіє над іншими могилами. Так само височіла постать Дениса Зубрицького серед сучасників, адже саме цього вченого називають першим фундаментальним дослідником побутування галичан. У деяких працях Денис Зубрицький розповідає про історію Галичини, спираючись на її багатий фольклор.

Пам'ятник на могилі Дениса Зубрицького

Надгробний надпис позиціонує Зубрицького, як кореспондента

4. Іларіон Свєнціцький. Фахівці кажуть, що у своїх філологічних дослідженнях цей вчений нерідко припускався помилок. Проте його праці, в яких розписані принципи орнаментів рукописних книг, й нині становлять наукову цінність. Також Іларіон Свєнціцький досліджував іконопис – до наших днів збереглися його праці «Іконопись Галицької України XV-XVI століть» (1928) та «Ікони Галицької України XV-XVI століть» (1929). Одна з найбільш відомих праць цього вченого – «Розвиток українського мистецтва в Західній Україні» (1944). Пам’ятник Іларіонові Свєнціцькому настільки старий, що неможливо прочитати жодне слово, написане на ньому, окрім імені та прізвища діяча.

Могила Іларіона Свєнціцького - дуже похмура

5. Володимир Кашицький – один з небагатьох вітчизняних дослідників культури, на могилі якого встановлений дійсно гідний пам’ятник. Частина життя громадського діяча пов’язана з Польщею, проте саме за проукраїнську орієнтацію йому довелося пізнати тюремне життя (покарання він відбував у Перемишлі, Львові, Одесі, Харкові та російських містах Самара, Архангельськ, Ворохта й Ухта). Під час Другої Світової війни біля Кашицького вибухнув снаряд й відірвав йому обидві руки. Та інвалідність не зламала його сили духу: у подальші роки він став успішним бізнесменом та поширювачем української культури у Польщі. Відомо, що його дружина-полячка часто вбирала українські вишиванки та вболівала за долю України.

Могила Володимира Кашицького - мецената і знавця української культури

Ставши кулінарним багатієм у Польщі, Володимир Кашицький залишався небайдужим до рідної культури. Відтак, купив та подарував кобзарям Київщини окреме приміщення у місті Ірпінь, аби ті могли збиратися разом та навчати прадавньому мистецтву молодь. Безрукий меценат любив подорожувати, тож помер аж на далекому Цейлоні десять років тому. Та поховали Володимира Кащицького саме у Львові – ближче до рідної мови та культури.

***

Если вы планируетеучастка, вам поможет разобраться профессионал в сфере ландшафтного дизайна. Он сможет сделать ландшафтное проектирование и само озеленение.

Метки: скульптура