«Роблю одночасно п’ять-десять робіт»

Одеський майстер перетворює кістки мамонта, зуби кашалота та бивні моржа на унікальні прикраси. Його авторські наперстки, набалдашники для тростин, брошки, статуетки-нецке підкорили вже не одну сотню любителів прекрасного. А у ножі, оздоблені тендітною різьбою, закохуються навіть дівчата Сьогодні Сергій Полунін розповідає відвідувачам нашого сайту про нюанси різьбярської роботи та про мистецтво втечі від буденного життя.

- Пане Сергію, як Ви прийшли до різьбярського мистецтва? Мабуть, спочатку воно було Вашим хобі, а потім стало головною справою життя?.. 

- Вперше взяв у руки різці у сорок років: був у Китаї, побачив неперевершеної краси та складності різьбу. «Загорівся» цим мистецтвом –  одразу ж там і купив перший набір різців. Повернувшись додому, спробував вирізати… З того часу не можу зупинитися!

Від успішного адвоката – до «якогось» косторіза

- Ви – самоучка чи в когось вчилися різьбі?

- Інтернет – чудовий вчитель: там є книги, самовчителі… Хоча, безумовно, потрібен і, так би мовити, «живий» досвід. Мені пощастило: тоді, коли я тільки починав, я познайомився з киянкою Галиною Мудровською; вона люб’язно погодилася допомогти мені з основними навичками.

- Для того, щоб так майстерно передавати пропорції та риси обличчя, мабуть, потрібна художня освіта… У Вас вона є?

- Я за професією юрист. Ніякої художньої освіти не маю… Знаєте про дауншифтинг? Здається, що це регрес – від адвоката (достатньо успішного, маю зауважити!) до «якогось» косторіза. А насправді це набуття свободи. Грошей удесятеро менше, але задоволення – вдесятеро більше! Взагалі, дауншифтинг – цікава тема для окремої розмови…

- Опишіть процес появи на світ різьбленого витвору: звідки у Вас береться ідея, з чого починаєте її втілювати?..

- Люблю нецке. У мене багато каталогів: надихаюся роботами старих майстрів. Паралельно з цим беру інформацію з Інтернету. Не для копіювання, а саме для натхнення. Наприклад, мишеня, яке згорнулося у клубок (одна з класичних моделей нецке) – його різали практично усі різьбярі: і старі, і сучасні. Але в кожного майстра є свій почерк, тому навіть класична модель в кожного виходить трошки по-своєму. 

- В Інтернеті Ви викладаєте фотографії готових робіт порціями. А як створюєте їх? «Чаклуєте» над ними по черзі чи завжди маєте декілька проектів паралельно?

- Роблю одночасно від п’яти до десяти робіт. Це – порада досвідчених різьбярів (і я з ними повністю погоджуюся!), адже таким чином не «замилюється» погляд. Крім того, це сприяє завжди свіжому сприйманню роботи.

- Які інструменти допомагають Вам створювати цю красу?

- І електричні, і ручні. У мене інструментів багато, хоча деякі різьбярі, роботи яких я люблю, обходяться буквально декількома саморобними різцями.

- Часто буваєте незадоволені результатом роботи? Що робите з тими роботами, які Вам не сподобалися?

- Часто. Для таких робіт у мене є спеціальний ящик у майстерні: кидаю їх саме туди.

- А яким витвором пишаєтеся найбільше?

- Остання робота – найулюбленіша, поки не з’явиться наступна. 

Кістки чекали сорок років

- З яким матеріалом більше любите працювати? З чого краще виходять дрібні деталі?

- Кістка мамонта, зуби кашалота, бивень моржа, перламутр, корал, ебенове дерево, самшит… А як звучить «золото, слонова кістка та ебенове дерево»!.. Ніби щось зі скарбів цариці Савської

- Скажіть чесно: Ви часто чуєте на свою адресу несхвальні відгуки з боку захисників тварин? Все-таки, працюєте з кістками та бивнями, підтримуючи попит на ці матеріали…

- З боку захисників мамонтів? Усе має бути в міру, в тому числі й «захист тварин».

- До речі, наскільки дорогий матеріал, з якого Ви робите витвори мистецтва?

- Бивні мамонта коштують від 30 до 300 доларів за кілограм, залежно від якості. Чим більший шматок, тим він дорожчий…

- А скільки коштувала ваша найдорожча робота?

- Мої роботи не дуже дорогі: дорожче, ніж 400 доларів за виріб, я не продавав. Середня ціна – 100 доларів.

- На одному з форумів Ви хвалилися фотографією щелепи кита, яку придбали для творчості: у ній можна розгледіти заглиблення, у яких колись були китові зуби. Де Ви знаходите такі речі? У звичайних магазинах вони не продаються… 

- Я живу в Одесі, який там магазин? У нас же ТАКА китобійна флотилія була, стільки китобоїв та їхніх наступників!.. А що їм було привозити з рейсів? Хіба що зуби та кістки китів. Ось і лежали вони десь тридцять-сорок років і чекали, поки потраплять до мене

«Ніж – це гарна чоловіча іграшка»

- Як Ви прийшли до роботи з ножами? Захоплювалися красивою зброєю і раніше?

- Я легко захоплююся чимось. Почав спілкуватися з колекціонерами наперстків – різав наперстки, після знайомства з художниками-теддистами в мене був «ведмежий» період…   Познайомився з майстрами-ножівниками – ось і ножі! Головне – щоб людина була справді захоплена чимось.

- А скільки ж коштують Ваші клинки? На них швидко знаходяться покупці?

- Від 150 доларів. В основному, їх забирають до Росії. Протягом цього січня у мене вже купили вісім клинків.

- Існує забобон про те, що ніж – не найкращий подарунок. Ви стикалися з випадками, коли людина хотіла купити Ваш клинок на подарунок, але відмовилася через це повір’я?

- Мені здається, що ніж – надзвичайний подарунок… Гарна чоловіча іграшка Та власне, й жіноча: ніж із перламутровими кроликами у мене один з останніх. Він такий «дівчачий»! Вкінці лютого, сподіваюся, у мене буде малосерійний Дамаск (дамаська сталь. – Авт.). Зараз розробляю свою модель ножа – оце буде стовідсотково подарункова річ!

- Зі статуетками все зрозуміло: Ви виготовляєте їх від початку до кінця. А от для творіння клинків та різноманітних брошок потрібні й металеві деталі. Де берете їх? Можливо, маєте надійного напарника, який допомагає Вам у цій частині?

- Клинки беру в ковалів, ювелірну роботу робить ювелір… Ось треба буде піхви для клинків зробити – попрошу допомоги у дівчини, яка любить шити сумки. Сюди підходять дві цитати: Пруткова – «нельзя объять необъятное» та Крилова – «беда, коль сапоги начнет тачать пирожник, а пироги печь сапожник».

- Не думали навчитися ковальському мистецтву, щоб від початку до кінця виготовляти вироби самотужки?

- Ні… На це потрібне ще одне життя

«На що є натхнення, те й люблю»

- Що більше любите робити: ручки для ножів, статуетки, прикраси, набалдашники для тростин чи наперстки?

- На це питання немає відповіді: на що є натхнення, те й люблю

- В Україні у Вас є гідні конкуренти?

- Я дууууууже далекий від вершин майстерності. В самому лише Києві є багато гарних майстрів: Йосип Епштейн, Олег Дорошенко, Олег Стокоз, Галина Мудровська, Олександр Деркаченко, Сергій Осипов… Це ті люди, до рівня яких мені ще рости й рости у плані майстерності. І невідомо, чи я взагалі колись до них наближуся…

- Вашим одеським шанувальникам дуже пощастило: вони мають до Вас «доступ», на відміну від мешканців інших міст. А де ще, окрім Одеси, можна побачити-помацати Ваші роботи?

- Найближчим часом буду в Києві на Зльоті колекціонерів, який відбудеться 26 лютого в Міжнародному виставковому центрі на Лівобережній. До речі, Зліт буде по сусідству з вашими «Золотими руками майстрів» – обов’язково зайду туди в гості! Я люблю авторських ведмедів У мене навіть є невеличка колекція – зграя голів у двадцять…

***

Спонсор запису:

Хотите пересесть с общественного транспорта в собственное авто? Идеальный вариант - : комфортно и недорого!