Закордонним виробникам у нас більше раді, ніж українським

Виробникам шкіри нині несолодко

На носі – холодний сезон, тож українці починають завертатися у шкіряні куртки та плащі з закордонними бирками. Водночас, майже «під носом» ледь жевріє український виробник шкіри. Чому одяг вітчизняного виробництва не такий популярний та й взагалі захований від очей покупців? Відповідь проста: бо така державна політика. Керівник столичного підприємства «Чинбар» розповідає, чим живе нині шкіряна галузь українського легкопрому та пояснює, чому далі так тривати не може.

Підприємство «Чинбар» виготовляє натуральну шкіру вже 165 років: обробка шкіри у Києві починалося звідси. Нині фабрика випускає таку продукцію:

* шкіру для чоловічого, жіночого та дитячого взуття;

* шкіру для використання у силових структурах;

* шкіру для використання в ортопедичній галузі.

Попри широкий спектр виробництва, підприємство ніяк не можна назвати успішним. Свою розповідь генеральний директор ЗАТ «Чинбар» Віктор Ліщук розпочинає з невтішних слів. «На жаль, навіть ті позиції, які були в українських виробників на міжнародній арені впродовж двадцяти останніх років, вже втрачені, – каже він. – Якщо говорити про таку звичайну річ, як закордонні виставки товарів, то державна участь у «відрядженні» українських легкопромівців не витримує жодної критики. В усьому світі держава допомагає виробникам брати участь у виставках, адже вони – обличчя держави… А у нас все навпаки… У результаті, ми намагаємося рухатися у міжнародний бік власним коштом та отримуємо не зовсім ті дивіденди, на які розраховували».

Виставка виробників - розкіш

За словами пана Ліщука, українська легка промисловість потребує серйозних перестановок. «Ми, виробничники, виступаємо за реформи. А оскільки вони вже почалися, то чекаємо від них дивідендів для нашої галузі. Не так давно наші підприємства ледь виживали, але тепер настали нові часи: зараз для нас головне – знайти себе», – розповідає легкопромівець.

«Насамперед, ми маємо стати конкурентоспроможними у нашій державі. Для цього потрібна ціла низка заходів, завдяки якій ми мали би ті самі «правила гри» на ринку, що й закордонні виробники, – каже Віктор Ліщук. – Ми хочемо, щоб держава була нашим партнером у питаннях створення робочих місць, нових виробничих ліній та просування українських товарів за кордон. Зазвичай, держави допомагають своїм виробникам вийти на міжнародний рівень, але у нас такої допомоги поки що немає».

Наш нинішній співрозмовник, як й інші представники вітчизняного легкопрому, висловлює розпач з приводу ігнорування чиновниками можливостей держави. «Наша країна на сто відсотків забезпечена сировиною. Ми маємо фахові кадри і потенціал. У нас за плечима – більш як сторічний досвід виробництва шкіряних товарів… – стверджує Віктор Ліщук. – Тож хотілося би, щоб нашу шкіру обробляли в Україні, а не надсилали за кордон, роблячи з держави сировинний придаток»…

***

Спонсор запису:

Собираетесь шить одежду, шторы или постельное белье своими руками? Для этого вам нужно- так будет гораздо дешевле!

Метки: легкопром