Мексиканські індіанці привезли до Києва своє мистецтво

Ньєріка - картина, викладена нитками

Сьогодні у Музеї українського народного декоративного мистецтва приймали гостей з Мексики. Уічолі – так називається індіанська народність, яка мешкає на території цієї держави. Попри всюдисущу глобалізацію, уічолі зуміли захистити свою прадавню культуру та донести її до сучасників. У рамках виставки «Мистецтво уічоль» кияни можуть побачити ці скарби: яскраві маски, предмети інтер’єру та традиційні картини з ниток.

Найвідоміше надбання декоративно-прикладного мистецтва уічолів – ньєріка, тобто, картина, викладена різнокольоровими нитками. Майстри обирають для цих робіт якомога яскравіші барви (би плакав), адже ними зображають небуденні сюжети: наприклад, сцени поклоніння богам.

Маска, прикрашена бісером

Ще один популярний витвір мексиканських індіанців – миски, вкриті орнаментом з бісеру. Основи для таких тарілочок уічолі виготовляють з особливого сорту товстошкірих гарбузів. Раніше для декорування своїх виробів уічолі використовували камінці, але зараз до їхнього мистецтва досить вдало «вписався» бісер. Його можна побачити скрізь: бісером прикрашають рами для фото, дзеркала та статуетки зміїв чи тигрів.

Мисочка з гарбуза, прикрашена бісером

На традиційних чоловічих капелюхах уічолів теж можна побачити бісер. Але не лише його! Головний убір, певно, дуже важкий: на сомбреро з широкими крисами красуються бісерні цяцьки, різнокольорові китиці з ниток, трохи вище – бісерний обідок та купа пташиного пір’я. «Це – пір’я білого голуба. Ця птаха означає початок дня, адже з появою голубів ми починаємо працювати», – розповідає Лопес Рамірес, уічоль зі спільноти Пуерто Гуамучіль, що у мексиканському штаті Дуранго.

Уічоль Лопес Рамірес

Лопес вбраний у святковий одяг уічолів. На ньому – вишиті сорочка та штани, декілька тканих різнокольорових поясів, дві декоративні торбинки, декілька бісерних нашийних прикрас (і тканих, і плетених) та приголомшливий капелюх-сомбреро. Індіанець каже, що над таким костюмом треба працювати дев’яносто днів, не менше. «Наші жінки теж можуть так яскраво вдягатися, – відзначає він. – Це залежить від особистого смаку. Рукоділлям у нас займаються всі, проте ця робота розділена: жінки лише вишивають, а чоловіки плетуть капелюхи, прикрашають їх та працюють із бісером».

Сережки, скарбничка та люстерко уічолів

Уічолі мешкають поодаль від мегаполісів, у горах. Власне, про те, що вони живуть у єднанні з природою, говорять і візерунки на їхніх вишиванках (квіточки, кізочки, метелики…). «Мобільні телефони та комп’ютери є далеко не у всіх уічолів, – каже Лопес. – А є й такі, які ще не чули про існування таких пристроїв».

Нашому співрозмовнику в Україні дуже сподобалося. «Я був шокований: тут навколо все зелене! – не стримує емоцій Лопес Рамірес. – А там, де живемо ми, постійно посухи…» Уічолі заробляють собі на життя сільським господарством, проте у своїх природних умовах можуть вирощувати лише кукурудзу та квасолю.

Тигри з психоделічними бісерними візерунками

Ну а решту часу уічолі присвячують мистецтву Оцінити цікаві вироби можна у Музеї українського народного мистецтва до 23 червня. Адреса музею: Київ, вул. Лаврська, 5, корпус 29.

P.S. Зовсім скоро на МейдІнЮкрейні можна буде побачити цілу галерею ньєрік (картин з ниток) та дізнатися про символіку, яка прикрашає вироби уічолів

Дякуємо за підтримку на Твіттері або Фейсбуці!

(с) made-in-ukraine Використовуючи матеріали, зазначайте джерело.

Метки: бісероплетіння