«Називаю мотанки людьми»

Ця жінка – легендарна майстриня-лялькарка. Її оберегові ляльки напрочуд гарні, яскраві та… живі. На ці мотанки варто лишень подивитися, як стає зрозуміло: маємо справу з гоноровими українськими панянками Кожна з них має свій характер, завдання та енергію. Пані Валентина розводить руками: каже, що наробила вже силу-силенну мотанок, та жодна з них не вийшла схожою на іншу.

- Пані Валентино, чому ви обрали саме мистецтво оберегової ляльки?

- Я займаюся мотанками, можна сказати, від самого народження. Але поширювати це мистецтво почала сім років тому. Раніше займалася іншою роботою, а потім побачила, що мотанки дуже зацікавлюють дітей, і вирішила присвятити себе їм. За допомогою мотанок з дітьми можна говорити і про історію, і про мистецтво… З ними пов’язані різні цікаві теми. Тож найцікавіша робота для мене – це спілкування з людьми під час виготовлення мотанок.

- Де можна відвідати Ваші майстер-класи?

- В основному, я викладаю у Києві. Співпрацюю з різними галереями: у них і проводжу заняття. Інколи даю індивідуальні уроки – у своїй квартирі або в майстерні за містом. Влітку у майстерні збирається цілий жіночий клуб: ми з моїми гостями спілкуємося про все на світі і мотаємо ляльки.

- Кожна жінка, виготовляючи мотанку, хоче, аби та слугувала гарним оберегом. Але чи справді ляльки-мотанки мають таку силу, яку їм приписують?

- Мотанка – це дійсно оберіг. Інколи ці ляльки робили для дітей, аби ті бавилися, але зараз частіше мотанку сприймають, як оберіг дому та родини. Коли жінка починає робити мотанку, вона сконцентровує свою увагу на цій роботі та відповідно налаштовується. Тож лялька просто не може не нести позитивної енергетики! Майстриня передає свої думки лялечці, й та починає вирішувати психологічні чи фінансові проблеми…

«Я зробила тисячі ляльок»

- А скільки ж таких красунечок у вас вдома?

- Зараз зо три десятки… А взагалі, я зробила тисячі ляльок. Називаю мотанки людьми, адже кожна лялька – це окрема істота, яка живе своїм життям, вселяється до чийогось дому… Я так і кажу про своїх ляльок: «вона живе в Австралії», «вона живе в Америці», «вона живе у селі».

- Яка ваша улюблена лялька?

- Та, яка від початку зроблена самотужки. Я люблю робити нитку на кужелі, а потім з тої нитки виготовляти тканину. А з тої натуральної тканини вже мотаю ляльку. Такі мотанки виходять найгарніші – вони виставкові, мають надзвичайну енергію. Найулюбленіша лялька називається «Моя мама». Вона постійно перебуває у помешканні, я не випускаю її з дому та нікому не дозволяю чіпати її руками. Ця лялька – пам`ять про мою маму.

«Людина, яка приймає мотанку, наповнює її своїм характером»

- Зазвичай, майстрині-лялькарки роблять на обличчі мотанок хрест зі стрічок. А в деяких ваших ляльок цього хреста немає. Чому?

- У мотанки не має бути рис обличчя – замість нього робиться хрест або, наприклад, зовсім біле личко. Ось це «порожнє місце» залишають у тому випадку, коли ляльку виготовляють не для себе. Тоді людина, яка приймає мотанку, надає їй своїх рис обличчя та наповнює своїм характером, завданням…

  - Для виготовлення ляльок ви використовуєте лише традиційні матеріали чи додаєте щось сучасне?

- Я роблю мотанки за народною «технологією», але інколи використовую гарні сучасні шматочки тканини. Наприклад, коли замовник просить зробити яскраву лялечку – наприклад, якусь фею. Технологічно і енергетично це мотанка, а от зовні виглядає дещо інакше, ніж традиційна лялька. Але чесно кажучи, я більше люблю робити народні мотанки.

***

Спонсор запису:

Ищете хорошее компрессорное оборудование? Тогда обратите внимание на . Его создали специально для вас из высококачественных комплектующих.

Метки: лялькарство