Катерина Левченко з Полтави створює авторське мереживо

Котушка міцних ниток, бісер, декоративні намистини та шматочки шкіри – із цієї жменьки матеріалів Катерина Левченко, відома в Інтернеті під ніком Katrechka, може створити справжній шедевр. Для того, аби тішити любительок прекрасного ніжними сережками та кольє, майстриня обрала техніку фріволіте.

- Катрю, серед ЖЖ-рукодільниць ти відома безліччю талантів та невгамовним пошуком нових рукодільних ідей. Розкажи, які види хендмейду ти вже перепробувала?

- Починалося все ще в дитинстві — з вибійки килимів голкою. Зараз техніка відома під назвою «needle punch» (англ. «удар голкою»), проте на початку 90-х, коли такі неткані гобелени були на пікові популярності, таких подробиць ще не знала — до школи, а отже, і вивчення англійської, мені лишалося ще 3 роки. У найбільшій кімнаті, займаючи майже весь її вільний простір, стояла дерев`яна рамка з маминим шиттям — один із тих килимів досі прикрашає ту кімнату. Втім, попри дефіцит вільного простору, місце знаходилося й мені, а ще знаходилася невелика голка, з найтоншою та найкрасивішою ручкою, відріз тканини, п`яльці й нитки.

А от із в`язанням так гладенько не вийшло, втім, усе як завжди повернуло на краще Коли мама запропонувала навчити — чогось відмовилася, здається, просто чи гра була надто цікавою, чи книжка. Звичайно ж, скоро передумала, але не тут-то було… Із принципу мама відмовилася навідріз, проте дала книгу, яка ще довго з тих пір була мені настільною (поруч із підшивкою журналів «Сделай сам») — «Прикрась свій дім» Л.П. Гури. Відтоді домашній бібліотеці завдячую вмінню в`язати спицями, гачком (у тому числі й туніським, а також «на вилці»), працювати зі шкірою, бісером, плести макраме та фріволіте, вишивати. Ще були курси крою та шиття. Хоча справді широкі горизонти для самоосвіти та творчості відкрив уже Інтернет

«Люблю працювати з нитками»

- Цікаво, з якими ж матеріалами ти любиш працювати найбільше?

- Давно усвідомила, що найбільше люблю працювати саме з нитками. «Металеві нитки» (я про дріт) також у колі зацікавлень. Втім, не тільки дріт — зараз вчуся ще й ковальським премудростям

- Нині рукотворні речі для тебе – хобі, відпочинок для душі чи й частина роботи?

- Конфуцій радив обирати собі діло до душі, щоб не працювати жодного дня в житті. Мені, на щастя, це вдалося — рукоділля для мене й хобі, й відпочинок, і своєрідна медитація, й частина роботи. Втім, коли говорити про роботу, то професію собі теж обрала «за Конфуцієм»

- Мабуть, як і більшість рукодільниць, за освітою ти – гуманітарій?

- За освітою я філолог, вчитель і викладач, а нині — аспірант

Човник для фріволіте – з лінійки

- Ти виготовляєш розкішні прикраси у техніці фріволіте. Коли відбулося твоє «перше побачення» з цією технікою?

- Вперше фріволіте привернуло увагу ще під час ознайомлення із домашньою бібліотекою. Техніка одразу ж захопила, але довго лякала складністю — а далі чим більше читала, тим більше росли обидва ті почуття. Врешті, верх таки взяло захоплення, але до початку роботи з технікою залишалося ще багато часу — в Полтаві неможливо було купити головний інструмент — човника. Проте бажання плести не відпускало роками. А потім товариш таки зробив з дерев`яної лінійки мій перший човник — навіть цифри й досі на ньому видно.

- Що потрібно для того, щоб створювати брошки чи сережки фріволіте? Які матеріали та інструменти ти використовуєш?

- Перш за все, для мережива потрібні нитки, для декору фріволіте найбільше люблю використовувати бісер, намистини та шкіру. Часом потрібно використати дріт, шматочок тканини, ґудзик тощо. Ну і, звичайно, фурнітура. Ну а інструменти такі:  човники, гачки, голки, ножиці, шило, круглогубці, кусачки.

- Для плетіння фріволіте необхідні спеціальні нитки чи для новачка підійдуть і ті, що є під рукою?

- Вчилася на тих, що були під рукою — №10 із котушок. Для роботи потрібні гладенькі й рівні (з незмінною товщиною), добре скручені, міцні нитки. Із практикою й часом кожна майстриня знаходить собі ті, які підходять їй найкраще.

«Із природи варто черпати форми»

- Звідки береш ідеї для цього плетива?

- На щастя, шукати собі джерела ідей чи натхнення не доводиться — все значно ближче, ніж може здаватися на перший погляд — закони гармонії та краси для всього однакові. Дещо диктує й сама техніка плетива, яка вже сама по собі — невичерпне джерело нових форм та малюнків, варто тільки шукати. Постійно вчуся чомусь новому в майстрів — читаю спеціалізовану літературу, спілкуюся з ними. Зараз от саме відвідую онлайн-уроки американських майстринь. Не менше знань несе й сама природа — із неї, на мою думку, варто черпати форми, кольори, настрої. Від давніх-давен і понині природне лишається актуальним та органічним.

- Ми бачимо твої вироби вже готовими – вони дуже гармонійні та вишукані. А розкажи, як процес творення таких прикрас виглядає зсередини? З чого починається робота?

- Робота починається з ідеї та ескізів. Часом між першим та другим минає миттєвість-друга, інші ж задумки виношуються досить тривалий час. Намагаюся, щоб плідною була кожна хвилинка — от і виходить, що часто замальовую у спеціальний блокнот щось у чергах, транспорті, кав`ярнях чи й просто на вулиці, як тільки знайдеться вільний час. Далі все зображене ще треба наповнити «числовим змістом» — визначити необхідну кількість вузликів для кожного відтинку узору. А потім — практика — підбір матеріалів, виготовлення зразків, ну й власне робота над самим виробом.

Обмежень у матеріалах немає

- Знаю, що деякі свої прикраси фріволіте ти доповнюєш різними матеріалами – наприклад, шкірою чи металом. Як поєднуються такі різні текстури?

- Здається, фріволіте тому й полюбилося мені найбільше, що дає чимало можливостей комбінувати, фантазувати Головне, щоб все лишалося на своїх місцях. Наприклад, поруч із цупкою шкірою мереживо теж повинне тримати форму — досягти цього можна накрохмалюванням або підбором матеріалів та узору плетіння (особисто я прихильник останнього способу). Якщо ж це ніжна, легка прикраса, то до мережива найкраще пасуватимуть дрібні намистинки та бісер — тут все індивідуально для кожної з робіт. Втім, бувають і цікаві моменти. Так, наприклад, найтонше з усіх сплетених мною мережив прикрасило руків`я невеликого кинджала майстра-ножовика Віктора Кулікова — навіть там знайшло собі місце фріволіте

- Якими ще матеріалами можна урізноманітнити фріволіте?

- Думаю, обмежень тут взагалі ніяких немає — усе залежить лише від вміння відчувати матеріали та бачити те, що ти робиш, усвідомлюючи призначення речі, її подальшу долю.

Прикраси для особливих моментів

- Плетені прикраси можуть пасувати до будь-якого одягу чи до них треба особливо вишукано вдягатися?

- Все індивідуально: залежить від прикраси, стилю, образу, уподобань. Я роблю й вишукані прикраси для особливих моментів, і прикраси на щодень.

- Як доглядати за такими прикрасами? Очевидно, світле плетиво з часом може забруднитися…

- Думаю, ні для кого не секрет, що мережива потребують охайного з ними поводження — тоді й доглядати за ними буде зовсім не складно. Забруднене мереживо варто просто вручну делікатно випрати у теплому мильному розчині, добре прополоскати та висушити, поклавши на рушника, а далі, за потреби, злегка випрасувати. Усі вироби я сама перу відразу по закінченні роботи над ними, та й майбутнім власникам у деталях повідомляю рекомендації та способи зберігання й догляду для кожної речі окремо.

- Які твої плани стосовно техніки фріволіте? Хочеш надалі поширювати її серед любительок краси, поєднуючи з іншими видами рукоділля?

- Працювати, працювати й ще раз працювати А також співпрацювати з іншими майстрами, прикрашаючи мереживом фріволіте одяг, предмети побуту й ще багато-багато іншого. Ну і, звичайно ж, продовжувати робити прикраси, творити багато нового й надалі розвиватися

(с) made-in-ukraine Використовуючи матеріали, зазначайте джерело.