Писанка-вишиванка "Ружа"

Звичайнісінька голка, видуті яйця, нитки муліне та декілька місяців терпіння знадобилися майстру, аби втілити свою ідею у життя. Нині Богдан Ковальчин – знаний писанкар-вишивальник, який власним досвідом довів, що заради благородної мети варто ризикувати. Його роботи зберігаються у декількох музеях, але найбільше щастя – дарувати їх близьким людям, переконаний майстер.

«Одного разу ми з дружиною були в гостях у куми. Вона показувала нам свої писанки: розповідала, який орнамент притаманний якому селу, які гачечки що означають», – розповідає Богдан Ковальчин. Тема розмови плавно перетекла з писанкарства на вишивку. Аж раптом хтось із жінок захоплено вигукнув: «От якби можна було вишити писанку!.. Це була би така краса!»

Ці слова були сказані не марно. Панові Богдану ідея настільки припала до душі, що він вирішив зробити вишиту писанку. Жіноцтво до його намірів поставилося скептично: Богдана Ковальчина переконували, що він не зможе зробити писанку-вишиванку. «Це зачепило чоловіче самолюбство, – згадує майстер. – Тому я почав докладати дуже багато зусиль, щоб виготовити вишиту писанку».

Сотні яєць заради експерименту

Пан Богдан пробував застосовувати кислоти, луги, різноманітні вимочування та обтирання шкарлупи, але писанка так і не підкорювалася йому. Врешті, майстер вирішив вручну висвердлювати дрібненькі дірочки у шкарлупці, і вже потім протягувати по них нитку.

Цілих півроку витратив пан Богдан, перш ніж експеримент дав вдалий результат. «Жертвами» новаторського писанкарства стали сотні яєць, шкарлупа яких тріскала, не витримавши вишивальних «маніпуляцій». Та місяці дрібної роботи все ж дали свої плоди: Богдан Ковальчин зробив першу писанку-вишиванку. «На цьому яйці не було конкретного малюнку: я просто зробив стібки по колу, аби було видно, що писанка дійсно вишита нитками, – каже пан Ковальчин. – Звісно ж, першу писанку-вишиванку я подарував кумі».

Богдан Ковальчин зі своїми виробами

До прогресу підштовхнули донечки

З того часу минуло вже сім років, і на світ з’явилися п’ятдесят вишитих писанок. На кожну з них пан Богдан витрачає по два вечори. Вироби майстра поділяються на тематичні (присвячені комусь) та візерункові. У писанку, яку ви побачите нижче, Богдан Ковальчин заклав цікавий зміст: чорні нитки символізують лан, золотаві бісеринки – зернятка.

На писанці розмістився цілий лан

Навколо лану – зелений колір, який «говорить» про проростання зерна. Врешті, розквітають квіти – на іншому боці писанки їх символізує рожевий малюнок.

А ось і врожай

Кожна писанка майстра – більш складна та довершена за попередню. Тож не дивно, що згодом він спробував вишивати на писанках цілі слова. Єдиною умовою була довжина слова – спочатку майстер міг «написати» до п’яти букв, адже щільніше висвердлювання дірочок могло «вбити» писанку. Вийти за рамки цієї «заборони» Богдана Ковальчина змусила… власна донька. Вона попросила, аби татко подарував їй на День народження іменну писанку. Майстер трохи поламав голову, але задумане в нього вийшло: так народилася писанка з надписом «Марічка».

Ма...

...річ...

...ка

З наступною писанкою пан Богдан мав ще більше клопотів, адже старша дочка Настуся попросила іменний сувенір і собі. Тільки на одному слові вона не зупинилася – зажадала довжелезного надпису «Настя Настенька Настуся».

«Для того, щоб розмістити букви, треба знати специфіку форми яйця: воно десь похиле, десь – заокруглене… – каже майстер. – Для точного нанесення вишивки я використовую кравецький сантиметр: вимірюю все до міліметра. Але ескізів не малюю – вишиваю прямо по шкарлупці».

«Неправильний нахил голки може все зіпсувати»

Роботи Богдана Ковальчина настільки унікальні, що часом люди не вірять, що це справжня вишивка по шкарлупі. Коли майстер приніс до дрогобицького музею альбом з фотографіями своїх робіт, працівниця музею була переконана, що це яйця, обтягнуті вишитою матерією», – сміється пан Богдан. Дійсно, повірити у це диво можна лише потримавши його у власних руках.

Нерідко майстрові закидають і те, що він виконує роботу, більш притаманну жінкам. «До «жіночої» роботи відносять щось монотонне, але цю працю такою назвати не можна, – каже майстер. – Щоб вишити писанку, треба сконцентруватися: один хибний рух свердла чи неправильний нахил голки може все зіпсувати».

Богдан Ковальчин вишиває писанки вже доволі довго, проте ще не зустрічав плагіату чи хоча би натяку на нього. «В Інтернеті є досить зухвалі коментарі моїх робіт на кшталт: «Та там нема чого робити! Береш голку, та й вишиваєш», – каже майстер. – Але ще чиєїсь готової писанки-вишиванки я так і не побачив: мабуть, у тих людей так і не вдалося її зробити».

***

Спонсор запису:

Хотите сделать свой дом по-настоящему уютным? Приобретите : музыкальный центр позволит слушать самые любимые композиции в отличном качестве!

Метки: вишивка, писанкарство