Вишиті церкви Дрогобича

Неділя, 11 Вересня, 2011

Мініатюрні роботи Ірини Сеник

Церква на Млинках

У Дрогобицькому краєзнавчому музеї нещодавно можна було побачити виставку вишитих робіт майстрині Ірини Сеник. Нині покійна вишивальниця та громадська діячка провела тридцять три роки у радянських таборах. Живучи у холоді й голоді, вона мріяла повернутися до України. Будь-яку вільну хвилинку використовувала для вишивання: ниткою виводила на тканині рідні орнаменти. Серед величезного вишитого доробку пані Сеник є ціла серія мініатюрних вишитих робіт із церквами Дрогобича.

Церква Параскеви П'ятниці

Маленькі квадратні вишивки (розміром приблизно 10 на 10 сантиметрів) виглядають дуже урочисто: білі стіни церков оточені яскравими візерунками. Схеми до цих робіт Ірина Сеник створила власноруч, як і численні ескізи різдвяної та дитячої тематик. Вишивала, в основному, хрестиком та контурним швом.

Церква Святого Юра

Цікаво, що дрібні роботи майстрині – справжні копії реальних дрогобицьких церков. Серед вишивок Ірини Сеник – мініатюрні будівлі Церкви Святого Юра (найстарішого дерев’яного храму України), Церкви на Млинках (Млинки – район Дрогобича), Церкви Параскеви П’ятниці, Церкви Воздвиження Чесного Хреста, Церкви Святої Трійці, Церкви Петра і Павла, Церкви Святого Спаса.

Церква Воздвиження Чесного Хреста

Вишивка супроводжувала Ірину Сеник все життя: вона творила і на засланні, і після повернення додому. Живучи у Бориславі, пані Ірина створювала сучасні моделі одягу, прикрашені вишитими візерунками. Вона мріяла зробити традиційні орнаменти популярними, повернути їх до життя. А ще, Ірина Сеник писала вірші, які нині пропонуємо вашій увазі.

Церква Святої Трійці

***

Ах, ці дати. Ці дати!

Небувалий парад…

Помережаний в грати

Не один Листопад.

Хоч від мене далеко

Було небо сумне,

Ані холод, ні спека

Не спинили мене.

Я до тебе, Вкраїно,

Через темряву й сніг

Поверталась невпинно

Із найдальших доріг.

Церква Петра і Павла

***

Лиця квадратові,

Шалики червоні.

А по серцях наших

Копитами коні,

А по серцях наших

Копита, копита.

Кажуть наша правда

В Тайшетах зарита,

Кажуть наша правда

В Мордові, Норільськах,

А тут повсякденно

Наруга, злочинства.

Це кати Шевченка,

Курбаса, Косинки.

Це тавром на лицях

Їх ганебні вчинки.

Церква Святого Спаса

***

Спонсор запису:

Выбрать оптимальный спутниковый пакет можно с помощью такой услуги, как . Внимание, бонус! Эту услугу в течение суток можно протестировать совершенно бесплатно!

Метки:

Читайте також: