Над кожною картиною працює ціла група фахівців

Погрудний портрет Аделаїди Стадіон-Лянцкоронської, І пол. ХІХ ст. Автор невідомий, реставратор - О.Бондар, 2011.

Їхніх імен ми не побачимо у гламурних каталогах колекційних картин, їхні прізвища не назвуть працівники художніх музеїв… Але саме завдяки ним – реставраторам – шедевральні витвори мистецтва повертаються до життя і продовжують тішити очі цілих поколінь.  Про те, як же насправді реставрують картини, нам розповідає реставратор станкового олійного живопису Національного науково-дослідного реставраційного центру України Олена Морозова.

Кожну картину повертає до життя ціла група людей: фотограф, хіміки (один чи два), біологи (якщо є біологічне пошкодження) та сам реставратор. «Спочатку ми оцінюємо фарбовий шар картини, робимо фотофіксацію, – каже пані Олена. – Потім у науковому відділі реставрації досліджують хімічний склад фарби, розбираються, які у ній є пігменти. За цими аналізами ми приблизно можемо судити, в якому столітті та у який період була створена робота».

Свою оцінку має дати біолог

Після оцінки картини фахівці складають приблизний план реставраційних заходів, яких потребує робота. Ці заходи затверджує спеціальна реставраційна рада, і далеко не завжди усі її учасники погойдуються із запропонованим планом реставраційних робіт. «Ця людина може внести свої доповнення, – розповідає Олена Морозова. – Тоді вже ми, відповідно до цього плану, робимо реставрацію».

Картина, потерта часом

Безпосередній процес реставрації – дуже копіткий та довгий. «Втрати ми доповнюємо шматочками полотна. Потім розтягуємо полотно і закріплюємо його шари. У процесі реставрації картина з «дірявої» перетворюється на «латану» – доповнену білими ділянками ґрунту, – каже наша співрозмовниця. – Потім ми видаляємо з картини забруднення разом зі старими лаковими покриттями та підлаковими забрудненнями. Вже після цього акварельними або олійними фарбами робимо тонування. Робота набуває закінченого вигляду».

Латки грунтової фарби

До речі, часто картину «домальовують» іншими фарбами, ніж вона написана. Таким чином, реставратори можуть «змішати» на полотні олійні фарби з аквареллю. «У 90% випадків реставрація відбувається акварельними фарбам, – розкриває таємницю реставрації Олена Морозова. – Реставраційні роботи повинні мати можливість зворотного ходу. Іншими словами, якщо реставратор потрапив пензлем не туди, куди треба, він може стерти мазок та нанести його знову».

Олена Морозова реставрує картину

Людина, яка береться за реставрацію картини, обов’язково повинна мати художню освіту. Або, принаймні, вона має пройти спеціальні курси, переконує пані Олена. Але у будь-якому випадку, той, хто хоче бути реставратором, має запастися терпінням: на відновлення великої картини йде не менше року. «Ця робота – велика, тому на неї піде, скоріш за все, два роки», – каже Олена Морозова, вказуючи на картину розміром 2 на 1м. Пані Олена сідає на стілець біля картини та обережними рухами починає доповнювати полотно дрібненькими ділянками ґрунтової фарби…

(с) From-Ukraine Використовуючи матеріали, зазначайте джерело.

***

Подяка:

Любите старинное искусство? Тогда покупайтеи коллекционируйте монеты разных стран! Возможно, вас заинтересует также филателия и бонистика.

Метки: живопис