«Робота для мене – наче гра»

Витвори коломийської майстрині Ярослави Ткачук – це особливий світ, у якому хочеться залишитися жити. Від цих неповторних робіт віє добротою, затишком, теплом… У всіх роботах присутня її величність Природа: художниця виготовлює дивовижних персонажів із льняного волокна, міді та тканого полотна. Якщо мисткиня зображує людей, то неодмінно – в оточенні пташок, дерев чи квітів. Виставка Ярослави Ткачук, яка нещодавно експонувалася у столиці, так і називалася – «Як птахи». Саме там ми познайомилися з майстринею гобеленового мистецтва.

- Ярославо, для своїх робіт Ви використовуєте ручне ткацтво, металеві елементи та клеєне волокно. Якщо перші два матеріали нам знайомі, то третій здається маловідомим і навіть екзотичним. Розкажіть, де народилася техніка клеєного волокна? Це Ваш винахід?

- Це не мій винахід, але у мене є багато власних напрацювань у цій техніці. Зокрема, об’єми і рельєфи у волокні – до цього я дійшла сама. А щодо техніки, то вона пов’язана із технікою клеєного шовкового паперу (там теж волокно, тільки значно тонше, шовкове і дійсно виглядає, як папір).

«Ніколи не знаю, як виглядатиме робота вкінці»

- Як виглядає процес творення одного гобелену? Чим він починається, скільки триває і чим закінчується?

- Найперше – це ідея, задум, якісь асоціації, що обертаються у моїй голові. Цей процес триває дуже невизначено в часі і неконтрольовано. А вже потім починається робота з ескізами. У мене це завжди чорно-білі (графічні) «шкіци», які потім переносяться на «картон» (малюнок в натуральну величину задуманого твору), по якому і тчеться робота. А кольори, фактури, матеріал і техніку я підбираю у процесі роботи, щоб цікавіше працювалося. Ніколи не знаю, як виглядатиме робота вкінці – тільки приблизно орієнтуюся. Тож це абсолютно творчий процес.

- Де Ви берете матеріали для своєї творчості?

- В основному, купую нитки у господарських магазинах. А взагалі, там є стільки цікавих штук! Шнури, сітки, якісь залізячки…

- Скільки років Ви вже творите картини з клеєного волокна та ткані гобелени?

- У техніці клеєного волокна «серйозно» працюю десь роки три. Минулого року робила персональну виставку «Мамаєві сни» в Кам’янці-Подільському – там вперше виставила рельєфи з волокна. Зараз у Львові  триває виставка «Венера в хутрі», де також представлені роботи в цій техніці у поєднанні зі світлом. А у гобелені я працюю довше – вже сім-вісім років, як почала створювати персональні роботи.

- До такої краси страшно торкатися, тому краще спитаю: волокна тримаються міцно одне до одного чи, за бажання, від картини можна відщипнути дрібочку?

- Тримаються міцно, але це дуже делікатний матеріал: він не любить тертя і переїздів. Тому кожна виставка починається з ретельного пакування робіт.

«У жінок є щось пташине»

- Ваші роботи створюють відчуття домашнього затишку: вони такі теплі і природні, що не хочеться відводити очей. А з якими думками Ви їх творите?

- Текстиль – це найбільш інтер’єрне мистецтво. Він існує поряд з людиною із давніх-давен – так само, як і кераміка. Це і французькі гобелени, і бабусині килими… А щодо думок, то це – як медитація: все впорядковується, набуває гармонії. А ще, я отримую від цього задоволення. Робота для мене – наче гра або забавка: яку нитку покласти тут, а яку там?..

- Як у Вас з’являються такі цікаві образи? Це ж напів-люди, напів-птахи, правильно?

- Мені здається, у жінок є щось таке пташине А ще, це історія, це Україна, фольклор, природа… Все, що нас оточує. Треба тільки побачити це.

-  Яка Ваша улюблена картина, створена власноруч?

- Я люблю скульптуру Архипенка і Бенетона. А щодо своїх творів, то у кожній роботі є щось улюблене… Не можу сказати, що щось беззаперечно найкраще.

«Кожен із великих художників – трудоголік»

- Те, що у Вас є художній хист, видно неозброєним оком. А от чи допомагає Вам у створенні робіт профільна освіта?

- Звичайно, допомагає! Як на мене, то це міф про талант. Кожен із великих художників – трудоголік! Треба багато працювати: всі художні дисципліни передбачають працю. Це робота і з натурою, і з анатомією, і з кольором, і з композицією… А текстильні техніки – це взагалі окрема розмова. Саме освіта і надає такі можливості, треба просто не лінуватися

- З якими матеріалами хочете поекспериментувати у майбутньому?

- З металом. Я тільки-тільки почала освоювати технічні аспекти роботи в металі, а їх безліч! Крім того, хотіла би попрацювати ще з об’ємом. І разом – із металом та об’ємом.

- Для яких осель створені Ваші роботи? Як має виглядати інтер’єр, щоб люди-птахи вдало у нього «вписалися»?

- Я не думаю, що це має бути щось особливе. Хоча… є одна обов’язкова умова: це оселі, у яких є душа.

Метки: вироби з металу, рідкісні техніки, ткацтво