Символом «Євро-2012» може стати прадавній глиняний свищик

Спортивний одяг, шалик із логотипом улюбленої команди та маленька глиняна пташка на шиї – так зворушливо може виглядати футбольний вболівальник на чемпіонаті «Євро-2012». Якщо тільки стародавній український свищик «зозулиця» переможе у конкурсі на неофіційний талісман футбольного дійства…

Конкурс оголосили ще у жовтні минулого року, але підбивати підсумки не поспішають. Тож в авторів проекту «Зозулиця», які вболівають за стареньку звукову іграшку, є час, аби познайомити зі свистунцем якомога більше людей. Великі зозулиці вони хочуть зробити популярним сувеніром, який міг би нагадувати іноземцям про Україну, а маленькі пропонують вішати на шиї та свистіти у них у разі потреби. На думку «зозулицеманів», саме дрібненький український пищик можна назвати праобразом суддівського свистка, тож зозулиця неабияк вписується до футбольної тематики.

Оглухнути від свищика – неможливо

«Ми сподіваємося, що завдяки таким свищикам зможемо нагадати усім про те, що Україна має дуже давню історію, – розповідає співавтор проекту «Зозулиця» Ганна Карнаух. – Глина – це найдавніший будівельний матеріал, знайомий людству. До того ж, вона славиться своїми лікувальними властивостями. Наші пращури використовували зозулицю, як оберіг від негативних чинників: наприклад, діткам вішали на шию такі свищики, щоб вберегти їх від астми».

До того ж, прихильники українських свистунців наголошують на тому, що зозулиця – екологічно чистий виріб, на відміну від символу минулорічного чемпіонату світу з футболу – пластмасової вувузели. Брати на стадіон зозулицю – безпечно, стверджують автори проекту. Вона легенька і невеличка: втричі менша від мобільного телефону. Та й звук від цього свищика не може принести шкоду здоров’ю, на від міну від африканської вувузели. За словами «лобістів» зозулиці, звуки від усіх свищиків – різні та немонотонні, тож оглухнути від цього свисту на стадіоні – неможливо.

Нехай весь світ почує

Гончарка у шостому поколінні Леся Денисенко-Єременко буквально живе виготовленням глиняної краси. Для створення зозулиці спочатку працює на гончарному колі, а потім доліплює дрібненькі деталі пташки вручну. «Прислухайтеся до звуків великої зозулиці і до звуків дрібненької, – каже закохана у свою справу майстриня. – Маленький свищик – це дитя: воно радіє, галасує…»

«А зозулиця більшої форми уособлює цілу Україну», – відзначає мисткиня.

Пані Леся переконана: гра на зозулиці – це не порожній свист. «Кожна людина, яка дає звук цій камері, дає свій дух глині, на яку перетворилися наші діди, – ділиться роздумами гончарка. – Ви дмухаєте, зозулиця видає звук, і через цей звук вас чує цілий Всесвіт».

Птаха з трипільськими крилами

Глиняний свищик – дуже давня іграшка, але скільки їй років, сказати не може ніхто. Відомо лише, що коріння цього витвору сягає аж Трипільської культури, а це – 3-4 тисячі років до нашої ери, стверджує мистецтвознавець Анатолій Шевчук. «В одному з могильників на Львівщині знайшли пустотілих глиняних пташок. Нині саме їх вважають праобразом українських свищиків, якими бавляться діти», – розповідає науковець, згадуючи дитячу лічилку про зозулицю:

- А де ж твоя зозулиця?

- Під небом літає, сивим оком киває!

- Хоч літай-не літай,

З цього місця вилітай!

Пан Анатолій пропонує інтерпретувати цю лічилку до футбольного контексту:

- А де ж твоя зозулиця?

- Під небом літає, сивим оком киває!

- Хоч літай-не літай,

А ти, Україно, у футболі вигравай!

Наразі продавати маленькі свищики-зозулиці на ланцюжках планують по п’ять євро. Автори проекту «Зозулиця» зізнаються: поки що рано говорити про грошову вигоду від свищика: мовляв, спочатку треба виграти конкурс на найкращий талісман до «Євро-2012», а потім вже розгортати гончарний бізнес. Але якщо зозулиці все ж пощастить потрапити на футбольний чемпіонат, виробництво свищиків стане просто-таки масовим! До виготовлення зозулиць повинні будуть долучитися й інші майстри-гончарі, адже одна Леся Денисенко-Єременко з тисячними (чи й мільйонними!) замовленнями не впорається.

До речі

Зовсім скоро в Інтернеті можуть стартувати відеокурси з гри на зозулиці. Їх буде проводити Максим Бережнюк, якому ми дякуємо за гарні мелодії, що прикрасили цю публікацію. Музикант стверджує, що зозулиця – універсальний інструмент, за допомогою якого можна зіграти будь-яку мелодію: від української народної пісні…

(це був гурт «Буття» )

… до «Диму над водою» легендарних «Deep Purple»

***

Спонсор запису:

Любите мультик о Масяне? Посмотрите, какие есть : с их помощью Масяня может сочинять песни!

Метки: кераміка