«Ми з бобрами не працюємо»

Вівторок, 22 Лютого, 2011

Українські хутровики дуже прискіпливо ставляться до своєї роботи

Українська шубка

Здавалося б, наші магазини та базари заполонили хутряні вироби іноземних виробників: турецькі дублянки, італійські шуби – всюди висять закордонні бирки… Але в Україні ще є підприємства, які дають гідну відсіч заморським товарам. Та ще й таку, що паризьким кутюр’є залишається лише кусати лікті від заздрощів! Не вірите? Погляньте самі :)

Ольга Риженко моделює чарівні речі

Вінницьке підприємство «Ярославна» дарує світові хутряні шедеври. Шуби, напівшубки, куртки та пальта – від їхнього стенду на виставці «Kyiv Fashion» просто очей не відвести! Київські модниці одна поперед одною зазирають до стенду і приміряють гарненькі шубки.

Ціни тут не захмарні, але й до базарних їм далеко: вироби коштують від 300 доларів і до нескінченності.

Шуби шиють в Україні, але із закордонного хутра: норку привозять з Канади, Данії, та країн Прибалтики, а лисицю і соболя – з Росії. «Якість українського хутра не набагато поступається іноземним зразкам, але все-таки поступається», – пояснює дизайнер підприємства Ольга Риженко. У її гардеробі хутряних речей небагато. «Коли ти працюєш у цій галузі, носити хутряні речі вже не хочеться. Складається враження, що кожну створену річ ти вже носив: поки вигадаєш, поки відшиєш…» – сміється дизайнер.

На цій фірмі працюють два дизайнери. Моделі вигадують самотужки, але стараються зважати і на модні тенденції. «Щоправда, Україна дуже відстає від світової моди», – зітхає пані Риженко.

Стати дизайнером хутряних виробів в Україні можна, хоча в університетах немає такої спеціальності. «Навчитися створювати хутряні речі можна й самотужки: головне – знання композиції та моделювання. Усе решта – практика, – впевнена Ольга Риженко. – Якщо людина хоче стати дизайнером хутряних виробів – вона мусить просто піти на виробництво і стати ним».

Хутряна галузь у всьому світі час від часу зазнає критики з боку захисників тварин. Для таких активістів у нашої співрозмовниці є своя відповідь. «Деяких тварин, звісно, шкода. Але багатьох звірят вирощують спеціально для цього: їх у природі достатньо, – переконує дизайнер. – Звісно, шуб із рисі у нас немає – цю тварину занесено до Червоної книги. З бобрами також не працюємо…»

Загалом, українські хутровики задоволені своїм становищем. Ця сфера допомагає і копієчку заробити, і творчо підійти до створення речей. «Наші вироби – ексклюзивні. Мабуть, якщо би ми робили шуби «на потік», це було би не дуже вигідно. А так – все чудово!» – підсумовує Ольга Риженко.

Оаза для любительок хутра

До речі

Перша хутрова фабрика на українських теренах була відкрита 1891-го року на Івано-Франківщині, у місті Тисмениця. Цікаво, що цьому підприємству у 70-х роках підпорядковувалася навіть львівська фабрика.

Легендарна Харківська хутрова фабрика постала дещо пізніше – 1931-го року. Великими центрами виробництва були також Одеська та Жмеринська фабрики. Обсяг виробництва хутряних виробів в Україні просто вражав: 1970-го року хутровики виготовили три з половиною мільйони комірів та майже чотири мільйони хутрових головних уборів.

Нині в Україні функціонують усі чотири «стовпи» хутряної промисловості. До них додалися також і деякі нові, які змогли запропонувати споживачам якісні вироби, гідні конкурувати з іноземними.

***

Спонсор запису:

Ви - рибалка, який не уявляє свого життя без рибальства, або затятий мисливець? Якщо приваблюють вас, шукайте однодумців!

Метки: