…пар взуття. Показники українського виробництва ледь-ледь не дотягують до цієї цифри

Автор фото - Pink Sherbet

Вчора ми писали про виготовлення хутряних виробів, а сьогодні поговоримо про взуттєву галузь. Тут Україні є чим похвалитися: останніми роками ми виробляємо все більше і більше взуття, яке з легкістю конкурує із західними виробами. Принаймні, у цьому переконані експерти-взуттєвики. Сьогодні вони скликали у Києві прес-конференцію, аби розповісти про здобутки галузі.

За офіційною статистикою, минулого року українські підприємства випустили двадцять чотири мільйони пар взуття. Щоправда, до цієї цифри не зараховують продукцію малого та середнього бізнесу, тож насправді цифри вдвічі більші: разом із товаром невеликих виробників вийшло приблизно п’ятдесят мільйонів пар взуття, стверджує президент Ліги «Укршкірвзуттєпром» Олександр Бородиня.

Шкіри стає менше

Здебільшого, українське взуття шиють із закордонних матеріалів (шкіри, шкірозамінників та хутра). Лише 20-30% сировини зроблені в Україні. А от деталями для взуття (підошвами, каблуками, супінаторами, колодками) наші виробники забезпечують взуттєвиків майже на 100%.

«Зараз, на жаль, ми втрачаємо сировинну базу. Протягом останніх двадцяти років поголів’я корів, биків та телят в Україні скоротилося вп’ятеро, – зазначає Олександр Бородиня. – Якщо 1991-го року у нас було двадцять п’ять мільйонів голів великої рогатої худоби, то минулого року статистика зафіксувала лише чотири з половиною мільйони. Ця тенденція – катастрофічна». У такій ситуації нашим виробникам залишається лише закуповувати шкіру великої рогатої худоби з-за кордону.

«Якість покращилася»

Зате якісними показниками нашого взуття експерти задоволені. «Протягом останніх п’яти-шести років Українська взуттєва промисловість зробила величезний крок уперед, – переконаний керівник україно-італійського підприємства «РИФ-1» (торгова марка «InBlu», яка випускає жіноче взуття () та домашні капці) Фабіо Регоза. – Раніше українське взуття дуже відрізнялося від італійського, а зараз його якість значно покращилася».

Пан Регоза знає в цьому толк, адже 60% продукції його підприємства рушає на продаж до Європи (зокрема, до Німеччини та Італії). Решту 40% взуття «InBlu» розподіляють між Україною та Росією. До слова, підприємство Фабіо Регози виготовляє шість мільйонів пар взуття на рік, а це – приблизно одна восьма всього українського виробництва.

Кількісні рекорди

Фахівці переконують: нинішні п’ятдесят мільйонів пар взуття для нас – не межа. «Двадцять років тому Україна була мало не найбільшим виробником взуття у світі. Ми випускали десь двісті мільйонів пар взуття на рік, – розповідає Олександр Бородиня. – У взуттєвій промисловості працювало шістдесят великих підприємств: на них було задіяно дев’яносто тисяч чоловік».

Тоді, у буремні дев’яності, відбувалася трансформація усіх галузей виробництва. «Змінювалося саме поняття якісного продукту. Тоді майже всі великі підприємства припинили роботу. Справа в тому, що їх не приватизували, а «колективізували»: у кожного заводу виявилося не два-три власника, а декілька тисяч – увесь трудовий колектив. Для соціальної справедливості, можливо, це й правильно, але з точки зору роботи фірми це – повний колапс, – пояснює пан Бородиня. – Тому ці підприємства не витримали».

«Бляха, покрита фарбою»

А ще, вони не встояли перед конкуренцією західних виробників. Спочатку на наших прилавках з’явилося польське та турецьке взуття, а згодом дісталося й італійське. «Один італійський фахівець після відвідин нашого шкіряного заводу сказав про сировину: «Це жерсть, покрита фарбою». Але іншого не було, тому працювали із таким матеріалом…» – знизує плечима Олександр Бородиня.

У дев’яностих роках деякі взуттєві підприємства потроху почали відновлювати свою роботу та вчитися працювати на конкурентному ринку. «У радянські часи конкуренції не було: підприємство отримувало замовлення від державного органа і мало випустити певну кількість чобіт або черевиків певних моделей, – розповідає взуттєвик. – Добробут колективу залежав від того, чи своєчасно підприємство виконає план. А чи подобається така продукція споживачу, ніхто не думав».

Проти чесної конкуренції наші виробники нічого не мають. А от на недобросовісних взуттєвиків вже давно мають зуб. Для того, щоб платити мінімальні кошти за ввіз свого товару до України, ще зовсім нещодавно іноземні виробники оцінювали своє взуття… по одній гривні за пару! За такими цінами продукцію привозили до нас. Зараз ситуація змінилася, але все ще далека від ідеалу: нині імпортне взуття завозять у середньому по три з половиною долари за пару. От тільки на прилавках воно чомусь одразу дорожчає…

Коротко

* українці купують 150-170 мільйонів пар взуття щорічно;

* торік ціни на взуття в Україні виросли на 2%;

* минулого року до нас завезли 121 мільйон пар імпортного взуття. 2009-го року цей показник становив 70 мільйонів пар;

* 109 мільйонів пар – стільки взуття завезли минулого року до України з Китаю. Лише 6% цієї продукції було виготовлено з натуральної шкіри.

До речі

Олександр Бородиня вважає назву «легка промисловість» досить примітивною. «Цю промисловість було названо так у ті часи, коли обсяг виробництва країни оцінювали тоннами. Черевики та колготи, звісно, важать менше, ніж трактор… Але через «легку» назву нашій галузі завжди діставалося замало уваги і підтримки з боку влади», – каже він.

* Фото взяте звідси: flickr.com/photos/pinksherbet

Метки: одяг українських виробників