Ганна Алексєєва з Харкова створює іграшки «з історією»

Старі шматочки плюшу, звичайна тирса та деякі таємниці майстерності допомагають Ганні Алексєєвій з Харкова виготовляти неповторні іграшки. Її витвори немов дихають старовиною та мудрістю. Заради такого ефекту майстриня використовує багато хитрощів: зістарення тканини, ручне ліплення та пошиття дивакуватих костюмів. Нині харківська лялькарка розповідає нам про секрети своєї творчості.

- Аню, розкажи, з якого виду рукоділля почалася твоя творчість? Коли ти зробила свій перший виріб і що це було?

- Я з дитинства захоплювалась різними видами рукоділля, майструвала різноманітні іграшки, шила одяг лялькам та інше. Найбільш мені подобалось робити мініатюрних ведмедиків – примітивних, звісно – та оздоблювати для них хатку з паперової коробки. Там і меблі були, і шпалери, і штори, й усе інше, потрібне для «життя».

- Коли ти відчула потяг до виготовлення ляльок?

- Коли я вперше потрапила до Києва, на Андріївському узвозі був «Музей ляльок». Наразі його вже давно немає, може декотрі кияни і пам`ятають про цей музей. Там було багато різноманітних ляльок. Мене вони тоді дуже вразили, але на той час не було такого розмаїття матеріалів для творчості, та я не уявляла, з чого можна зробити такі прекрасні личка. Декілька років по тому згадала своє тодішнє захоплення, почала шукати інформацію про створення авторської ляльки. Потім доля звела мене з чудовою талановитою художницею Вікторією Міненко, завдяки якій я взяла участь у І Міжнародному ляльковому салоні «Київська казка» з лялькою «Попутного вітру» разом з Українським Об`єднанням лялькарів, до якого зараз і належу.

На створення ляльки надихнула пісня

- Якою була перша лялька, створена тобою?

- Це був «Старовинний годинник».

- З яких матеріалів ти його зробила? Використовувала те, що було під рукою, чи спеціально закуповувала все необхідне?

- Я спеціально придбала полімерну глину для цієї роботи.

- У твоєї ляльки «Старовинний будильник» на обличчі – циферблат. Чому саме тема часу надихнула тебе на створення цього витвору?

- Я тоді слухала пісеньку саме про будильник, так і народився цей образ. Натхнення  можна черпати зі всього, що нас оточує.

«Для розмальовування ляльок використовую художній акрил»

- Зараз ти виготовляєш ведмедиків, примітивні ляльки та художні. Такий творчий спектр потрібен для різного ступеню натхнення?

- Мені дуже цікаво випробувати різні технології, різні жанри лялькового мистецтва. Важко зупинитись на чомусь одному – хочеться випробувати все.

- Текстильні іграшки «Прянички», які можна вішати на ялинку, ти розфарбовуєш вручну?

- Так, усе вручну.

- Як взагалі виглядає процес їхнього створення? Береш звичайну тканину, зшиваєш, набиваєш синтепухом і розмальовуєш?

- Саме так і виглядає: спочатку роблю викрійку, переношу на тканину, зшиваю, набиваю та розмальовую.

- Яку фарбу можеш порадити початківцям для розмальовування тканини?

- Для розмальовування іграшок я використовую художній акрил. Більшість сучасних фарб є якісними, тож проблем з вибором я не бачу. Особисто я користуюсь фарбами різних виробників.

- А як щодо природних барвників? Ти використовуєш каву, чай, корицю для відмінювання чи зістарення тканини?

- Звичайно! Примітивна лялька без них – усе одно, що картина без фарб

«Тканиною для майбутньої роботи радили помити підлогу»

- Найбільш вражаюча частина твоєї творчості – ляльки «з горища». Що надихає тебе на створення таких персонажів? Любиш старовинні іграшки?

- Мені найбільш подобається надавати лялькам старого вигляду — начебто у кожної з них є своя довга історія, ніби вони багато побачили й почули за своє існування й тепер можуть повідати безліч цікавого своєму новому власнику. Ось ця загадковість мене й надихає.

- Якими методами тобі вдається досягти ефекту старовини на щойно створених ляльках?

- Таких методів багато – від використання кави до нанесення фарби. Інколи це робиться навіть пальцями. Колись на просторах Інтернету бачила пораду, в якій тканиною для майбутньої роботи радили вимити підлогу Тож головне – не боятися експериментувати!

- Мабуть, багато людей захоплюються твоїми ляльками з горища, але є й такі, які не зрозуміють естетики гарбузика з зашитим ротом… Як реагуєш на критику?

- До конструктивної критики прислухаюсь. Щодо ставлення до цього виду творчості, у людей різні смаки, кожен має право на власні уподобання – так світ стає різноманітнішим й цікавим

Іграшки пахнуть корицею

- Вбрання для своїх ляльок ти шиєш сама? Дуже нестандартний одяг виходить!

- Усі мої ляльки й іграшки є авторськими — все, починаючи з ідеї, викрійки ляльки та її костюма, й закінчуючи розписом, роблю сама.

- Знаю, що частина твоїх текстильних іграшок та ляльок – ароматизовані. Розкрий таємницю, чим вони пахнуть?

- Майже усі іграшки пахнуть, навіть й ведмедики. Кавою, корицею, іноді гвоздикою — тим, що можна знайти серед прянощів на моїй кухні.

- Для надання своїм витворам запаху ти використовуєш покупні суміші чи самотужки сушиш трави влітку?

- Якщо справа торкається набивки, то я не використовую ніяких рослинних компонентів.

Ведмедики – з плюшу та тирси

- Твої ведмедики тедді теж нестандартні – вони виглядають досить вінтажно. Це – данина твоїм дитячим іграшкам?

- У мене в дитинстві не було ведмедика Ця «вінтажність» надає їм більш живого вигляду, якоїсь теплоти, це вже не просто ведмедик, а ведмедик зі своєю історією, нехай навіть вигаданою.

- А в моєму дитинстві був схожий плюшевий ведмедик – у нього всередині була солома А чим ти набиваєш вінтажних ведмедиків?

- Усередині моїх ведмедиків – тирса.

- Ведмедиків ти шиєш з вінтажного плюшу. Де знаходиш такий матеріал?

- Щось дісталося від бабусі, щось купую, щось дарують друзі…

Майстрині допомагають стоматологічні інструменти

- З чого ти виготовляєш основу художніх ляльок? Вони зроблені з полімерної глини?

- Мої перші ляльки були саме з неї. Наразі я використовую матеріали, що тверднуть на повітрі, наприклад «Paperclay».

- Як виліплюєш їхні обличчя і руки? Застосовуєш для цього спеціальні інструменти?

- Спеціальні – манікюрні та стоматологічні У хід йдуть також різноманітні голки, дерев`яні палички.

- Виготовлення якої ляльки тобі далося найважче? Мабуть, це «Старовинний будильник» або «Попутного вітру»?

- «Годинник», навпаки, народився досить легко – личко з`явилось швидко, у пориві натхнення… Поки що найважче для мене – це передати досить точну анатомічну схожість обличчя.

(с) made-in-ukraine Використання матеріалів дозволене лише з зазначенням джерела.

***

Подяка:

Порадовать ребенка можно не только игрушками, а и таким подарком, какс крышей. Ведь велосипеды с ручкой - удобные и полезные для малышей.

Метки: лялькарство